Крик (фільм)

Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного

Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію Розширене редагування з мобільного

Рядок 72: Рядок 72:

=== Сценарій ===

=== Сценарій ===

Спочатку [[Кевін Вільямсон]] написав сценарій під назвою «Страшне кіно» ({{lang-en|Scary Movie}}) [5], яка через кілька років стала офіційною назвою кіно-пародії «[[Дуже страшне кіно]]», центральна сюжетна лінія якої обігрує сюжети фільмів «Крик» та «[[Я знаю, що ви скоїли минулого літа]]», написаних Вільямсоном [6] . За словами автора, великого шанувальника фільмів жахів, він «написав сценарій фільму, який би сам хотів подивитися. Тоді жанр був просто мертвий» [7] .

Спочатку [[Кевін Вільямсон]] написав сценарій під назвою «Страшне кіно» ({{lang-en|Scary Movie}})<ref name="behindthescreamdocu" />, яка через кілька років стала офіційною назвою кіно-пародії «[[Дуже страшне кіно]]», центральна сюжетна лінія якої обігрує сюжети фільмів «Крик» та «[[Я знаю, що ви скоїли минулого літа]]», написаних Вільямсоном<ref>{{cite web|author=Adam K. Raymond|title=Every Movie ‘Spoofed’ In The Scary Movie Franchise|url=https://www.vulture.com/2013/04/scary-movie-franchise-every-film-spoofed-referenced.html|website=vulture.com|date=2013-04-15|access-date=2022-03-21|archive-date=2016-04-22|archive-url=https://web.archive.org/web/20160422053955/http://www.vulture.com/2013/04/scary-movie-franchise-every-film-spoofed-referenced.html|url-status=live}}</ref>. За словами автора, великого шанувальника фільмів жахів, він «написав сценарій фільму, який би сам хотів подивитися. Тоді жанр був просто мертвий»<ref name="holrep">{{cite web|author=Ashley Cullins|title=«Faster, Better & More Blood»: A ‘Scream’ Oral History|url=https://www.hollywoodreporter.com/movies/movie-features/scream-movie-cast-stories-1235038248/|website=Hollywood Reporter|date=2021-10-29|access-date=2022-05-30|archive-date=2022-05-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20220516033910/https://www.hollywoodreporter.com/movies/movie-features/scream-movie-cast-stories-1235038248/|url-status=live}}</ref>.

Відправною точкою для створення історії послужив репортаж новин «Turning Point» 9 березня 1994 року, який був присвячений серійному вбивці [[Денні Роллінґ]]у на прізвисько «Ґейнсвіллський потрошитель». Характерною рисою його злочинів було те, що він розташовував тіла таким чином, щоб підкреслити криваві звірства, для чого маніяк встановлював у кімнатах дзеркала і обезголовлював і/або вкладав тіла своїх жертв у певні пози — усього він убив 8 людей [5] . Якось Вільямсон виявив у себе в будинку відчинене вікно, хоча був упевнений, що останні кілька днів він його жодного разу не відчиняв [8] . Сценарист подзвонив другу і, озброївшись кухонним ножем, обшукав будинок з трубкою в руці, впевнений, що за ним хтось спостерігає, але в будинку нікого не було [9] . Щоб відволікти Вільямсона під час телефонної розмови, його друг Девід Бланшард запитав, який його улюблений фільм жахів [8] [10] . Вражений цим випадком, Вільямсон приступив до роботи над текстом — перший нарис сценарію об'ємом 18 сторінок охоплював вступну сцену фільму [8] . Він розповідає про жінку, яка залишилася вдома і відповіла на дзвінок вбивці [11] . Після цього Вільямсон відклав чернетку і зосередився на сценарії картини «{{нп|Вбити місіс Тінгл||en|Teaching Mrs. Tingle}}», який у 1995 році був викуплений невідомою компанією, але потім ліг на полицю [12] .

Відправною точкою для створення історії послужив репортаж новин «Turning Point» 9 березня 1994 року, який був присвячений серійному вбивці [[Денні Роллінґ]]у на прізвисько «Ґейнсвіллський потрошитель». Характерною рисою його злочинів було те, що він розташовував тіла таким чином, щоб підкреслити криваві звірства, для чого маніяк встановлював у кімнатах дзеркала і обезголовлював і/або вкладав тіла своїх жертв у певні пози — усього він убив вісім людей<ref name="behindthescreamdocu" />. Якось Вільямсон виявив у себе в будинку відчинене вікно, хоча був упевнений, що останні кілька днів він його жодного разу не відчиняв<ref name="indi">{{cite web|author=Samantha Bergeson|title=25 Years & 5 Movies Later, Here’s How Rhe ‘Scream’ Franchise Came To Be|url=https://www.indiewire.com/gallery/scream-at-25-things-you-didnt-know/|website=indiewire.com|date=10-17-2022|access-date=2022-07-18|archive-date=2022-07-18|archive-url=https://web.archive.org/web/20220718104437/https://www.indiewire.com/gallery/scream-at-25-things-you-didnt-know/|url-status=live}}</ref>. Сценарист подзвонив другу і, озброївшись кухонним ножем, обшукав будинок з трубкою в руці, впевнений, що за ним хтось спостерігає, але в будинку нікого не було<ref name="oralhistory">{{cite web|author=Alan Siegel|title=Your Favorite Scary Movie: The Oral History of ‘Scream’|url=https://www.theringer.com/movies/2021/12/20/22840882/scream-oral-history-wes-craven-neve-campbell-drew-barrymore|website=theringer.com|date=2021-12-20|access-date=2022-07-04|archive-date=2022-05-16|archive-url=https://web.archive.org/web/20220516082553/https://www.theringer.com/movies/2021/12/20/22840882/scream-oral-history-wes-craven-neve-campbell-drew-barrymore|url-status=live}}</ref>. Щоб відволікти Вільямсона під час телефонної розмови, його друг Девід Бланшард запитав, який його улюблений фільм жахів<ref name="indi"/><ref name="effed">{{cite web|author=Crystal Bell|title=13 Seriously Effed Up Facts About 'Scream'|url=https://www.mtv.com/news/7bedwd/scream-things-you-didnt-know|website=[[MTV]]|date=07-06-2015|access-date=2022-08-05|archive-date=2022-08-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20220805140946/https://www.mtv.com/news/7bedwd/scream-things-you-didnt-know|url-status=live}}</ref>. Вражений цим випадком, Вільямсон приступив до роботи над текстом — перший нарис сценарію об'ємом 18 сторінок охоплював вступну сцену фільму<ref name="indi"/>. Він розповідає про жінку, яка залишилася вдома і відповіла на дзвінок вбивці<ref name="InsideStoryScream" />. Після цього Вільямсон відклав чернетку і зосередився на сценарії картини «{{нп|Вбити місіс Тінгл||en|Teaching Mrs. Tingle}}», який у 1995 році був викуплений невідомою компанією, але потім ліг на полицю<ref name="ETrueHollywoodStory" />.

{{Quote box|width=30em|quoted=true|align=left|quote=Я був у спортзалі, коли читав сценарій, текст був дуже гарний та зрозумілий. Зазвичай йде багато описів, але тут були діалоги. Я не міг відірватися від сцени вбивства персонажа на самому початку. Я перестав робити вправи і почав читати. Коли я дізнався, що Дрю Беррімор зіграє цю роль, то подумав: «Як це круто — вони вб'ють „зірку“».|salign=right|source=Джеймі Кеннеді про сценарій<ref name="jkclass">{{cite web|author=Tim Stack|title=The Making Of 'Scream': Jamie Kennedy Looks Back On Filming The Horror Classic|url=https://ew.com/article/2011/04/12/making-of-scream-jamie-kennedy/|website=[[Entertainment Weekly]]|date=04-12-2011|access-date=2022-07-19|archive-date=2022-07-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20220719115046/https://ew.com/article/2011/04/12/making-of-scream-jamie-kennedy/|url-status=live}}</ref>.}}

{{Quote box|width=30em|quoted=true|align=left|quote=Я був у спортзалі, коли читав сценарій, текст був дуже гарний та зрозумілий. Зазвичай йде багато описів, але тут були діалоги. Я не міг відірватися від сцени вбивства персонажа на самому початку. Я перестав робити вправи і почав читати. Коли я дізнався, що Дрю Беррімор зіграє цю роль, то подумав: «Як це круто — вони вб'ють „зірку“».|salign=right|source=Джеймі Кеннеді про сценарій<ref name="jkclass">{{cite web|author=Tim Stack|title=The Making Of 'Scream': Jamie Kennedy Looks Back On Filming The Horror Classic|url=https://ew.com/article/2011/04/12/making-of-scream-jamie-kennedy/|website=[[Entertainment Weekly]]|date=04-12-2011|access-date=2022-07-19|archive-date=2022-07-19|archive-url=https://web.archive.org/web/20220719115046/https://ew.com/article/2011/04/12/making-of-scream-jamie-kennedy/|url-status=live}}</ref>.}}

Зазнаючи фінансових труднощів, Вільямсон усамітнився в [[Палм-Спрінгз]], щоб переробити нарис «Страшного кіно» у повноцінний сценарій. Розраховуючи якнайшвидше його продати, він протягом трьох днів написав увесь текст і два п'ятисторінкові нариси «Страшного кіно 2» і «Страшного кіно 3» як можливих сіквелів; автор сподівався, що так продюсери побачать у його сценарії більше потенціалу [12] [14] . За словами Вільямсона, він вирішив написати сценарій [[трилер]]а («Вбити місіс Тінгл» більше є «чорною» комедією з елементами драми), оскільки хотів побачити фільм, аналогічний улюбленим жахам з дитинства, на кшталт «Хелловіна», чий успіх, на думку Вільямсона, досі ніхто не перевершив [15] . Його захоплення трилерами того часу відобразилося на сценарії у безлічі посилань на фільми «Хелловін», «[[П'ятниця 13-го]]», «[[Кошмар на вулиці В'язів]]», «{{нп|Коли дзвонить незнайомець||en|When a Stranger Calls (1979 film)}}» (уся вступна сцена «Крика» схожа на епізод із цієї картини) та «[[Шкільний бал]]» [16] . Під час роботи над текстом Вільямсон часто слухав саундтрек «Хелловіна» — його уривки звучать у «Крику» в сцені, де персонажі дивляться фільм по телевізору [16] . Однак найкращим фільмом жанру Вільямсон вважав «[[Психо]]» (1960) [[Альфред Хічкок|Альфреда Хічкока]] — сцена «Крика», що відкриває, натхнена сюжетною лінією [[Джанет Лі]] [9] . Крім того, Вільямсон ще за написання тексту уявляв, що роль Кейсі зіграє відома актриса [9] .

Зазнаючи фінансових труднощів, Вільямсон усамітнився в [[Палм-Спрінгз]], щоб переробити нарис «Страшного кіно» у повноцінний сценарій. Розраховуючи якнайшвидше його продати, він протягом трьох днів написав увесь текст і два п'ятисторінкові нариси «Страшного кіно 2» і «Страшного кіно 3» як можливих сіквелів; автор сподівався, що так продюсери побачать у його сценарії більше потенціалу<ref name="ETrueHollywoodStory" /><ref name="fangoria169" />. За словами Вільямсона, він вирішив написати сценарій [[трилер]]а («Вбити місіс Тінгл» більше є «чорною» комедією з елементами драми), оскільки хотів побачити фільм, аналогічний улюбленим жахам з дитинства, на кшталт «Хелловіна», чий успіх, на думку Вільямсона, досі ніхто не перевершив<ref name="fangoria168" />. Його захоплення трилерами того часу відобразилося на сценарії у безлічі посилань на фільми «Хелловін», «[[П'ятниця 13-го]]», «[[Кошмар на вулиці В'язів]]», «{{нп|Коли дзвонить незнайомець||en|When a Stranger Calls (1979 film)}}» (уся вступна сцена «Крика» схожа на епізод із цієї картини) та «[[Шкільний бал]]»<ref name="fangoria160" />. Під час роботи над текстом Вільямсон часто слухав саундтрек «Хелловіна» — його уривки звучать у «Крику» в сцені, де персонажі дивляться фільм по телевізору<ref name="fangoria160" />. Однак найкращим фільмом жанру Вільямсон вважав «[[Психо]]» (1960) [[Альфред Хічкок|Альфреда Хічкока]] — сцена «Крика», що відкриває, натхнена сюжетною лінією [[Джанет Лі]]<ref name="oralhistory"/>. Крім того, Вільямсон ще за написання тексту уявляв, що роль Кейсі зіграє відома актриса<ref name="oralhistory"/>.

=== Торги ===

=== Торги ===

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Крик (значення).

Крик
Scream
Жанр	Слешер
Режисер	Вес Крейвен
Продюсер	Кеті Конрад Керрі Вудс
Сценарист	Кевін Вільямсон
У головних ролях	Девід Аркетт Нів Кемпбелл Кортні Кокс Меттью Ліллард Скіт Ульріх Роуз Макгавен Джеймі Кеннеді Дрю Беррімор
Оператор	Марк Ірвін
Композитор	Марко Бельтрамі
Кінокомпанія	Woods Entertainment[1]
Дистриб'ютор	Dimension Films[1]
Тривалість	111 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1996
Дата виходу	18 грудня 1996
Кошторис	$14—15 млн[2][3]
Касові збори	$173,1 млн[2]
IMDb	ID 0117571
Рейтинг	MPAA — R
Наступний	Крик 2
Офіційний сайт

«Крик» (англ. Scream) — американський слешер 1996 року режисера Веса Крейвена, знятий за сценарієм Кевіна Вільямсона. У головних ролях Девід Аркетт, Нів Кемпбелл, Кортні Кокс, Меттью Ліллард, Скіт Ульріх, Роуз Макгавен, Джеймі Кеннеді та Дрю Беррімор. Фільм розповідає про Сідні Прескотт, ученицю старшої школи у вигаданому каліфорнійському містечку Вудсборо, яка стає метою вбивці у масці, відомого як Примарне обличчя. Фільм поєднує в собі чорну комедію та слешер із детективними елементами, сатирично висміюючи кліше цього жанру, що став популярним завдяки таким фільмам, як «Хелловін» (1978), «П'ятниця 13-го» (1980) та «Кошмар на вулиці В'язів» (1988) — останній зняв сам Крейвен. На момент виходу «Крик» вважався зразком постмодернізму та унікальним явищем попкультури, оскільки персонажі картини були знавцями фільмів жахів і відкрито обговорювали різні кліше жанру, часто повторюючи помилки героїв, яких вони обговорюють.

«Крик» натхненний реальною історією Ґейнсвіллського потрошителя^[en] та фільмами жахів, якими захоплювався Вільямсон — наприклад, «Хелловіном» Джона Карпентера. Сценарій, що спочатку мав назву «Страшне кіно» (англ. Scary Movie), купила компанія Dimension Films і перейменували брати Вайнштейни незадовго до закінчення зйомок. Фільм зіткнувся із цензурою в Американській асоціації кінокомпаній та запереченнями з боку жителів міста, де відбувалися зйомки. Картина вийшла на екрани 20 грудня, отримала позитивні відгуки критиків і мала фінансовий успіх, заробивши 173 мільйони доларів по всьому світу, та ставши найкасовішим фільмом жанру слешер до виходу фільму «Хелловін» (2018). Фільм отримав кілька нагород та номінацій на премії. Саундтрек Марко Белтрамі був високо оцінений критиками і названий одним із «найцікавіших музичних супроводів для фільмів жахів, написаних за останні роки». З того часу він набув «культового статусу».

Фільм «Крик» позначив зміни у жанрі, оскільки в ньому знімалися вже відомі та успішні актори, що допомогло йому знайти ширшу аудиторію, серед якої було чимало жінок. З успіхом «Крика» також пов'язують відродження у 1990-х роках жанру слешерів, який вважався майже мертвим після напливу фільмів, знятих спеціально для домашнього перегляду, та численних продовжень відомих хорор-франшиз 1970-х та 1980-х років. Ці сиквели користувалися все меншим фінансовим і глядацьким успіхом, оскільки експлуатували одні й самі кліше жанру. Успіх «Крика» породив п'ять фільмів-продовжень^[ru] та телевізійний спін-офф^[en]: «Крик 2» (1997), «Крик 3» (2000), «Крик 4» (2011), «Крик» (2022) та «Крик 6» (2023); вони досягли такого ж комерційного успіху та позитивних відгуків критиків. У наступні роки після виходу «Крика» та його сіквелів франшизу звинувачували у тому, що вона надихає і навіть провокує вбивства та жорстокі злочини.

Сюжет

Учениця старшої школи міста Вудсборо Кейсі Бейкер проводить вдома вечір на самоті і чекає, коли до неї прийде її хлопець Стів Орт. Лунає телефонний дзвінок, на який дівчина відповідає. Починається грайлива розмова з незнайомим чоловіком, з яким Кейсі обговорює фільми жахів. Чоловік запитує «Який твій улюблений фільм жахів?», а потім каже, що хоче дізнатися ім'я дівчини, на яку дивиться. Ситуація швидко набуває зловісного обороту, і незнайомець починає виявляти на словах нездоровий садизм і загрожувати дівчині. Кейсі виявляє на ґанку внутрішнього дворика зв'язаного Стіва — незнайомець каже, що вб'є його, якщо Кейсі неправильно відповість на питання знання фільмів жахів. Кейсі помиляється у питанні про ім'я вбивці у першому фільмі «П'ятниця 13-го», і маніяк вбиває Стіва. Вбивця у масці привиду вривається до будинку Кейсі і починає шукати дівчину, що ховається. Зрештою, маніяк наздоганяє свою жертву та вбиває — батьки Кейсі, повернувшись додому, знаходять її випотрошений труп, що висить на дереві^[4].

Починається розслідування вбивства. Місто заповнюють репортери. Учениця старшої школи Сідні Прескотт намагається впоратися зі своїми переживаннями: наближається річниця смерті її матері Морін, яку зґвалтував і вбив рік тому її молодий коханець Коттон Вірі. Наступного дня після вбивства Кейсі вбивця дзвонить Сідні, а потім нападає на неї. Дівчина ховається у своїй кімнаті, коли у вікно залазить її хлопець Біллі Луміс. З його кишені випадає стільниковий телефон, тож Сідні вирішує, що це він напав на неї — Біллі затримує поліція, що прибула. Коли Сідні та її подруга Татум Райлі, сестра помічника шерифа Дьюї Райлі, виходять із поліцейської дільниці, на них чекають репортери, серед них журналістка Ґейл Везерс, яка написала книгу про вбивство матері Сідні, Морін Прескотт. Коттона звинуватили виключно на підставі показань Сідні — тієї ночі, коли дівчина знайшла тіло матері, вона бачила, як з їхнього будинку вибігала людина в куртці Коттона. Але вона не бачила обличчя нападника. У книзі Ґейл висловлює думку, яка мучить саму Сідні: вбивцею міг бути зовсім не Коттон. Сідні при всіх б'є Ґейл по обличчю, після чого Татум забирає подругу до себе додому^[4].

Тієї ж ночі в будинок Татум дзвонить убивця і каже Сідні, що «бідний Біллі незаслужено потрапив за ґрати», і радить Сідні задуматися про винність Коттона. Біллі відпускають з ділянки, тому що перевірка дзвінків з його стільникового довела, що це не він дзвонив Сідні. Поліція встановила, що дзвінок надходив із телефону батька Сідні, Ніла Прескотта, який напередодні поїхав у відрядження — поліція не може визначити його місцезнаходження. Згодом на Сідні безуспішно нападають у шкільному туалеті, що змушує владу Вудсборо закрити старшу школу на деякий час і ввести у місті комендантську годину. Після того, як учні покидають школу, маніяк вбиває директора Хімбрі. Тим часом, друг Біллі, Сідні та Татум — Стю Мейхер — влаштовує у себе вдома вечірку^[4].

Сідні приходить на вечірку з Татум та їхнім другом-кіноманом Ренді Міксом, закоханим у Сідні. Туди ж заявляється Ґейл, яка впевнена, що наступні напади відбудуться саме під час вечірки. За своєю сестрою та її друзями наглядає Дьюї — він і Ґейл постійно фліртують. Тим часом маніяк вбиває Татум у гаражі. Сідні стикається з Біллі і вирішує, що має поговорити з ним — молоді люди усамітнюються, щоб остаточно з'ясувати стосунки, і зрештою займаються сексом. Для Сідні це вперше. Тим часом, Ренді та інші гості вечірки дивляться внизу фільм жахів «Хелловін», і Ренді розповідає присутнім, що для того, щоб вижити у фільмі жахів, потрібно дотримуватися низки правил. Наприклад, не можна пити, курити, вживати наркотики і займатися сексом — все це атрибути гріха, за якими послідує розплата. Хтось дзвонить до будинку Стю і каже, що на шкільному подвір'ї знайдено труп директора Хімбрі — практично всі підлітки йдуть із вечірки щоб побачити його. Тим часом, Ґейл і Дьюї ходять неподалік будинку, поки оператор журналістки Кенні Джонс веде стеження за будинком зі свого фургону. Крім того, Ґейл встановила у вітальні приховану камеру^[4].

Коли Біллі та Сідні одягаються, з'являється вбивця і нападає на хлопця. Сідні вдається вибратися з дому через вікно на горищі. Вона намагається врятуватися у фургоні Кенні, але його теж убивають. Ґейл і Дьюї знаходять неподалік будинку машину батька Сідні Ніла і впевнені, що він і є вбивця. Ґейл вирішує поїхати на їхньому з Кенні фургоні, де виявляє мертвого колегу — жінка намагається виїхати геть, але злітає в кювет, коли на дорозі несподівано з'являється Сідні. Дьюї тим часом досліджує будинок і теж зазнає нападу вбивці (пізніше він виживе). Сідні повертається до будинку, де забирає у поліцейського пістолет, а потім натикається на Стю та Ренді, які звинувачують один одного у вбивствах. Дівчина замикається в домі та знаходить живого Біллі. Вона дає йому пістолет, і той, впустивши Ренді, стріляє в нього, після чого показує, що його рани не справжні^[4].

Стає очевидно, що він і є вбивцею. З'являється Стю, який виявляється напарником Біллі. Вштовхнувши Сідні на кухню, вони розкривають мотив: мати Сідні вела розпусний спосіб життя, з нею зраджував батько Біллі, і через це мати хлопця пішла із сім'ї. Рік тому Стю та Біллі вбили Морін і підставили Коттона. З'ясовується, що Ніл Прескотт весь цей час перебував у хлопців у заручниках. Божевільні підлітки збираються розіграти спектакль — вони вб'ють Сідні та Ніла, виставивши все так, ніби вбивцею був саме чоловік, а Стю та Біллі «чудом виживуть у різанині». Для достовірності вони завдають один одному ножових ударів. Біллі, не стримуючи себе, ранить Стю надто сильно. У цей момент у справу втручається Ґейл: вона спрямовує на вбивць пістолет, який Стю залишив без нагляду. Однак Ґейл забула зняти запобіжник, і Біллі вирубує її. Він готується вбити Ґейл, але Стю помічає, що Сідні зникла^[4].

У цей момент лунає дзвінок: Сідні, знущаючись, пародіює самих убивць. Біллі починає панікувати, а Стю втрачає сили через крововтрату. Сідні повідомляє, що вже викликала поліцію, а Біллі просить Стю говорити з нею. Під час розмови з'ясовується мотив Стю — він «легко піддався впливу» однолітка. Біллі шукає Сідні, але вона несподівано нападає на нього, встромляючи вістрям парасольки. Їй вдається заволодіти пістолетом. У цей момент на дівчину накидається Стю — в сутичці, що зав'язалася, Сідні оглушує його, скинувши на голову телевізор. З'являється живий Ренді, але на них нападає Біллі і починає душити Сідні, однак в нього стріляє Ґейл, яка прийшла до тями. Потім усі троє знесилено дивляться на тіло хлопця. Ренді каже, що зазвичай у цей момент у фільмі вбивця несподівано повстає, щоб завдати останнього удару. Так і відбувається — але Сідні стріляє йому у голову, після чого вимовляє «Не у моєму фільмі». У фінальних кадрах над будинком піднімається сонце, біля входу стоять машини поліції та швидкої допомоги, а Ґейл веде свій репортаж^[4].

У ролях

Актор	Роль
Нів Кемпбелл	Сідні Прескотт
Девід Аркетт	Дьюі Райлі
Кортні Кокс	Ґейл Везерс
Дрю Беррімор	Кейсі Бейкер
Скіт Ульріх	Біллі Луміс
Меттью Ліллард	Стюарт Мейхер
Роуз Макгавен	Татум Райлі
Джеймі Кеннеді	Ренді Мікс
Генрі Вінклер	директор Хімбрі
Джозеф Віпп	шериф Берк
Лієв Шрайбер	Коттон Вірі
Лоуренс Хект	Ніл Прескотт
Кевін Патрік Воллс	Стівен Орт
Лінда Блер	журналістка
Роджер Джексон	голос по телефону Примарного обличчя
Вес Крейвен	прибиральник Фред (камео)

Ранній етап

Сценарій

Спочатку Кевін Вільямсон написав сценарій під назвою «Страшне кіно» (англ. Scary Movie)^[5], яка через кілька років стала офіційною назвою кіно-пародії «Дуже страшне кіно», центральна сюжетна лінія якої обігрує сюжети фільмів «Крик» та «Я знаю, що ви скоїли минулого літа», написаних Вільямсоном^[6]. За словами автора, великого шанувальника фільмів жахів, він «написав сценарій фільму, який би сам хотів подивитися. Тоді жанр був просто мертвий»^[7].

Відправною точкою для створення історії послужив репортаж новин «Turning Point» 9 березня 1994 року, який був присвячений серійному вбивці Денні Роллінґу на прізвисько «Ґейнсвіллський потрошитель». Характерною рисою його злочинів було те, що він розташовував тіла таким чином, щоб підкреслити криваві звірства, для чого маніяк встановлював у кімнатах дзеркала і обезголовлював і/або вкладав тіла своїх жертв у певні пози — усього він убив вісім людей^[5]. Якось Вільямсон виявив у себе в будинку відчинене вікно, хоча був упевнений, що останні кілька днів він його жодного разу не відчиняв^[8]. Сценарист подзвонив другу і, озброївшись кухонним ножем, обшукав будинок з трубкою в руці, впевнений, що за ним хтось спостерігає, але в будинку нікого не було^[9]. Щоб відволікти Вільямсона під час телефонної розмови, його друг Девід Бланшард запитав, який його улюблений фільм жахів^[8][10]. Вражений цим випадком, Вільямсон приступив до роботи над текстом — перший нарис сценарію об'ємом 18 сторінок охоплював вступну сцену фільму^[8]. Він розповідає про жінку, яка залишилася вдома і відповіла на дзвінок вбивці^[11]. Після цього Вільямсон відклав чернетку і зосередився на сценарії картини «Вбити місіс Тінгл^[en]», який у 1995 році був викуплений невідомою компанією, але потім ліг на полицю^[12].

Зазнаючи фінансових труднощів, Вільямсон усамітнився в Палм-Спрінгз, щоб переробити нарис «Страшного кіно» у повноцінний сценарій. Розраховуючи якнайшвидше його продати, він протягом трьох днів написав увесь текст і два п'ятисторінкові нариси «Страшного кіно 2» і «Страшного кіно 3» як можливих сіквелів; автор сподівався, що так продюсери побачать у його сценарії більше потенціалу^[12][14]. За словами Вільямсона, він вирішив написати сценарій трилера («Вбити місіс Тінгл» більше є «чорною» комедією з елементами драми), оскільки хотів побачити фільм, аналогічний улюбленим жахам з дитинства, на кшталт «Хелловіна», чий успіх, на думку Вільямсона, досі ніхто не перевершив^[15]. Його захоплення трилерами того часу відобразилося на сценарії у безлічі посилань на фільми «Хелловін», «П'ятниця 13-го», «Кошмар на вулиці В'язів», «Коли дзвонить незнайомець^[en]» (уся вступна сцена «Крика» схожа на епізод із цієї картини) та «Шкільний бал»^[16]. Під час роботи над текстом Вільямсон часто слухав саундтрек «Хелловіна» — його уривки звучать у «Крику» в сцені, де персонажі дивляться фільм по телевізору^[16]. Однак найкращим фільмом жанру Вільямсон вважав «Психо» (1960) Альфреда Хічкока — сцена «Крика», що відкриває, натхнена сюжетною лінією Джанет Лі^[9]. Крім того, Вільямсон ще за написання тексту уявляв, що роль Кейсі зіграє відома актриса^[9].

Торги

Режисура

Кастинг

• На роль Стью пробувався Фредді Принц молодший.
• На роль Татум Райлі також розглядались Мінді Кларк, Ребекка Гейхарт і Шарлотта Айанна.
• Роль Гейл Везерс була запропонована Джанін Гарофало, але вона відмовилась від неї.
• На роль Сідні Прескотт також розглядались Мелісса Джоан Харт, Холлі Мері Комбс та Різ Візерспун.
• Головну роль могла б зіграти Дрю Беррімор, вона навіть вже була затверджена на неї, але незаплановані зміни її графіку зйомок дозволили їй зіграти лише роль 2 плану Кейсі Бекер.

Саундтрек

Премії

Нагороди:

• Кінофестиваль у Жерармері 1997 року — Гран-прі; Приз глядацьких симпатій
• У 1997 році фільм отримав нагороду MTV Movie Awards у номінації «Найкращий фільм»^[19].

Номінації:

• MTV Movie Awards 1997 року — Найліпша жіноча роль (Нів Кемпбелл)

Примітки

Посилання

• Scream-Movie.com