The Colour and the Shape: відмінності між версіями — Вікіпедія
Article Images
Вилучено вміст Додано вміст
м |
м |
||
Рядок 38: Гурт [[Foo Fighters]] заснував колишній барабанщик [[Nirvana]] [[Дейв Ґрол]]. Після смерті [[Курт Кобейн|Курта Кобейна]] він разом зі знайомим продюсером Барреттом Джонсоном записував демоверсії власних пісень. Майже всі партії інструментів музикант виконував самостійно, лише раз долучивши гітариста Грега Дуллі з гурту [[The Afghan Whigs]]. Попри відсутність у Ґрола суттєвих очікувань від матеріалу, що вийшов на альбомі з назвою [[Foo Fighters (альбом)|''Foo Fighters'']], декілька його пісень — зокрема «This Is a Call», «I Stick Around» та «Big Me», — стали популярними на радіо. Тоді музикант вирішив вирушити на гастролі в підтримку платівки, зібравши для цього колектив музикантів<ref name=":0">{{Cite web|title=26 Years Ago: Foo Fighters Release 'The Colour and the Shape'|url=https://loudwire.com/foo-fighters-the-colour-and-the-shape-anniversary1234/|website=Loudwire|date=2023-05-20|accessdate=2023-09-13|language=en|first=Chad|last=Childers}}</ref><ref name=":1">{{Cite web|title=The Colour And The Shape at 25: how Foo Fighters' second album took Dave Grohl out of Kurt Cobain's shadow|url=https://www.loudersound.com/features/the-colour-and-the-shape-at-25-how-foo-fighters-second-album-took-dave-grohl-out-of-kurt-cobains-shadow|website=louder|date=2022-05-21|accessdate=2023-09-13|language=en|first=Simon|last=Young}}</ref>. До першого складу Foo Fighters, окрім самого Дейва Ґрола, який грав на гітарі та співав, увійшло три інших виконавці. Серед них був колишній гітарист [[The Germs]] [[Пет Смір]], який був добре знайомим фронтмену за спільними виступами в Nirvana. Ритм-секцію нового колективу склали бас-гітарист [[Нейт Мендел]] і барабанщик [[Вільям Голдсміт|Вільям Ґолдсміт]], які залишилися без роботи після розпаду сіетлського рок-гурту [[Sunny Day Real Estate]]<ref name=":3">{{Cite web == Робота в студії == Рядок 87: === Назва та обкладинка === [[Файл:Laeken Atomium 06.jpg|міні|Футуристична споруда «[[Атоміум]]», з якою порівнювали обкладинку альбому. ]] Другий альбом Foo Fighters отримав назву ''The Colour and the Shape'' ({{Lang-uk|Колір та форма}}), яка жодним чином не відображала наповнення платівки, а походила з [[Жарт для своїх|жарту]], зрозумілого лише учасникам гурту. Концертний менеджер Foo Fighters під час турне часто купував незвичні речі, на кшталт старовинних ламп або свічок, і одного разу придбав в [[Комісійний магазин|комісійному магазині]] червоно-білу кеглю для [[боулінг]]у. Коли здивовані музиканти запитали, навіщо він виклав за неї гроші, менеджер відповів: «Бо мені сподобався її колір та її форма»<ref name=":5">{{Cite web|title=Foo Fighters: The inside story of The Colour And The Shape|url=https://www.kerrang.com/foo-fighters-the-inside-story-of-the-colour-and-the-shape/|website=Kerrang!|date=2021-05-20|accessdate=2023-09-14|language=en|last=Hickie|first=James}}</ref><ref name=":6">{{Cite web На обкладинці альбому зображено абстрактну мінімалістичну композицію, що складається з поєднаних лініями куль, яку порівнювали із футуристичною спорудою «[[Атоміум]]», відкриту в [[Брюссель|Брюсселі]] до [[Всесвітня виставка 1958|Всесвітньої виставки 1958 року]]<ref name=":1" />. Автором тривимірного [[Рендеринг|рендеру]] став американський [[3D-моделювання|3D-дизайнер]] Джакомо Маркезі (справжнє ім'я — Джеймс Гері). Він вважав «скульптуру з м'ячами» однією зі своїх найулюбленіших робіт, бо завдяки їй отримав визнання в попкультурі<ref>{{Cite web|title=User Interview: Giacomo Marchesi|url=http://forums.cgsociety.org/t/user-interview-giacomo-marchesi/938484|website=CGTalk|accessdate=2023-09-18|language=en}}</ref>. === Тексти та музика === Тексти пісень з альбому суттєво відрізнялися від тих, що Дейв Ґрол писав для дебютної платівки два роки тому. Раніше він не надавав великого значення ліриці, дозволяючи собі співати нісенітниці, незрозумілі широкому загалу. Так, британські фанати були здивовані рядками з пісні «This Is a Call»: «Мінісин — це добре, мінісин — це круто»; згодом з'ясувалося, що мінісин — це засіб від прищів, про який британці ніколи не чули. До того ж перший альбом Foo Fighters було записано протягом п'яти днів, переважно для себе, а не для широкого загалу, через що Ґрол не бачив сенсу витрачати час на глибокі тексти<ref name=":5" />. На другій платівці все мало бути інакше: справжній гурт, професійна студія та відомий продюсер, який примушував Ґрола писати серйозну лірику<ref name=":5" />. «Він не дозволяв мені повечеряти, доки я не напишу текст. Щоразу, коли я писав поганий рядок, я отримував 40 ударів батогом» — жартівливо скаржився Ґрол на Ґіла Нортона. Зусилля продюсера не були марними — і тексти пісень з ''The Colour and the Shape'' стали більш змістовними. Співак важко переносив розлучення з дружиною, тому багато пісень присвячені саме цьому періоду його життя — «зимі мого невдоволення», як її описував Ґрол<ref name=":6" />. Критики вважали ''The Colour and the Shape'' [[Концептуальний альбом|концептуальним альбомом]], який описував початок та кінець відносин із коханою людиною<ref name=":7">{{Cite web|title=The Colour and the Shape|url=https://ew.com/article/1997/05/23/colour-and-shape/|website=EW.com|accessdate=2023-09-17|language=en|first=David|last=Browne|first2=|last2=|date=1997-05-23}}</ref><ref name=":17">{{Cite web У порівнянні з дебютним альбомом, на ''The Colour and the Shape'' [[Foo Fighters]] з «гурту одного музиканта» перетворилися на справжній колектив. Другий гітарист [[Пет Смір]] зробив гітарне звучання більш насиченим та різноманітним, поєднуючи [[DIY (субкультура)|DIY]]-підхід, типовий для панк-рокерів [[The Germs]], зі стадіонним роком в стилі [[Queen]], а зіграна ритм-секція — бас-гітарист та барабанщик, які чудово знали один одного з часів [[Sunny Day Real Estate]], — не дозволила платівці перетворитися у набір гітарних [[екзерсис]]ів<ref name=":6" /><ref name=":8">{{Cite web|url=https://www.spin.com/2017/04/foo-fighters-the-colour-and-the-shape-review/|title=Review: Foo Fighters – The Colour and the Shape|last=Hopper|first=Jessica|date=2017-04-25|website=Spin|language=en}}</ref>. Динаміка пісень нагадувала [[Ґрандж|гранджову]] творчість [[Nirvana]] або [[Hole]], коли в межах одної композиції поєднувалися спокійні та гучні фрагменти, шепіт та крики<ref name=":7" /><ref name=":8" /><ref name=":9">{{Cite web|title=The Colour And The Shape|url=https://www.rollingstone.com/music/music-album-reviews/the-colour-and-the-shape-192005/|website=Rolling Stone|date=1997-05-29|accessdate=2023-09-17|language=en-US|first=Christina|last=Kelly}}</ref>. Голос Ґрола став більш впевненим, точно передаючи нюанси звучання пісень, серед яких вистачало як повільних балад, так і гучних рок-гімнів<ref name=":6" /><ref name=":7" />. Якщо попередня платівка була більш прямолінійною та записаною «на колінці», то ''The Colour and the Shape'' була спродюсована набагато краще: Ґрол не просто прийшов до студії, щоб записати наявний матеріал, а витрачав час на [[препродакшен]] та запросив відомого продюсера, що зумів кардинально змінити звучання гурту<ref name=":6" /><ref name=":9" /><ref name=":10">{{Citation|title=Foo Fighters - The Colour and the Shape === Список пісень === | |||