Андреас Бреме

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бреме.

А́ндреас «А́нді» Бре́ме (нім. Andreas Brehme; 9 листопада 1960, Гамбург — 20 лютого 2024, Мюнхен, Німеччина) — колишній німецький футболіст, фланговий захисник і півзахисник. Автор переможного голу в фіналі чемпіонату світу 1990 року.

Андреас Бреме
Андреас Бреме у 1994 році
Особисті дані
Народження	9 листопада 1960
	Гамбург, ФРН
Смерть	20 лютого 2024[1][2] (63 роки)
	Мюнхен, Німеччина
Поховання	Східний цвинтар (Мюнхен)d
Зріст	175 см
Вага	75 кг
Громадянство	Німеччина
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1978—1980 «Бармбек-Уленгорст» 66 (10) 1980—1981 «Саарбрюкен» 36 (3) 1981—1986 «Кайзерслаутерн» 154 ( 34) 1986—1988 «Баварія» (Мюнхен) 59 (7) 1988—1992 «Інтернаціонале» 116 (11) 1992—1993 «Реал Сарагоса» 24 (1) 1993—1998 «Кайзерслаутерн» 120 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1984—1994 ФРН / Німеччина 86 (8)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2000—2002 «Кайзерслаутерн» 2004—2005 «Унтергагінг» 2005—2006 «Штутгарт» ()
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Андреас Бреме у Вікісховищі

Бреме розпочав свою кар'єру у віці п'яти років у гамбурзькому клубі «Бармбек-Уленгорст»^[3], де працював його батько Бернд Бреме і у віці 17 років став грати під його керівництвом на позиції ліберо в першій команді у Оберлізі^[4]. Згодом Бреме перебував на перегляді у «Гамбурзі»^[5], але контракт не було підписано і 1980 року Андреас перейшов до клубу другого дивізіону «Саарбрюкен»^[6]. Там молодий гравець провів сезон 1980/81.

У 1981 році Бреме перейшов до «Кайзерслаутерна». Завдяки своїй універсальності, грою обома нагома і гарній техніці він швидко закріпився у клубі Бундесліги, незважаючи на брак швидкості. Він дебютував у Бундеслізі 8 серпня 1981 року в матчі проти «Айнтрахта» з Франкфурта (2:2). 25 серпня 1981 року в матчі проти «Штутгарта» (3:2) він забив свій перший гол у Бундеслізі. Всього у «Кайзерслаутерні» Бреме грав 5 років.

Влітку 1986 року Бреме перейшов у мюнхенську «Баварію». Сума трансферу в 2 мільйони німецьких марок стала другою за величиною сумою трансферу німецького гравця в Бундеслізі^[7]. Там він зіграв свій перший матч у чемпіонаті 9 серпня 1986 року проти дортмундської «Боруссії» (2:2). У 1987 році з клубом виграв чемпіонат ФРН. У тому ж році він також дійшов до фіналу Кубка європейських чемпіонів, де «Баварія» поступилася «Порту» 1:1. У 1988 році він виграв другий титул чемпіона Західної Німеччини зі своєю командою.

Влітку 1988 року разом з одноклубником Лотаром Маттеусом Бреме був проданий «Інтернаціонале» за 1,8 мільярди італійських лір^[8]. Джованні Трапаттоні, тренер міланського клубу, вірив у доцільність покупки Бреме і вважав, що гравець може запропонувати переконливу гру на фланзі зліва^[9]: його гіпотеза виявилася правильною, і Бреме зіграв важливу роль у виграші чемпіонства в 1989 році^[10], коли «Інтер» набрав 58 очок із 68, встановивши рекорд^[11]. Наступного сезону, зберігаючи високу продуктивність, клуб із Бреме виграв Суперкубок Італії у «Сампдорії». У 1991 році вони виграли Кубок УЄФА, обігравши у фіналі «Рому».

1992 року Бреме перейшов до іспанського клубу «Реал Сарагоса», але навесні 1993 року він покинув команду після суперечки з тренером Віктором Фернандесом^[12]. Натомість Бреме повернувся в «Кайзерслаутерн» і у першому ж сезоні став з командою віцечемпіоном Німеччини. Згодом у сезоні 1995/96 він виграв із командою Кубок Німеччини, одночасно вибувши до другого дивізіону. У наступному сезоні «Кайзерслаутерн» виграв чемпіонат другого дивізіону, повернувшись у вищий дивізіон, а в сезоні 1997/98 років виграв Бундеслігу, ставши єдиним клубом в історії німецького футболу, якому це вдалося в статусі новачка вищого дивізіону. Наприкінці того сезону, в якому Бреме зіграв лише 5 матчів, футболіст завершив кар'єру, зігравши загалом 301 матч у Бундеслізі^[13].

15 лютого 1984 року дебютував у національный збірній Західної Німеччини в товариському матчі проти Болгарії (3:2)^[14]. 23 березня 1984 року в товариській грі проти Радянського Союзу (2:1) він забив свій перший гол у національній збірній^[15]. Того ж року був включений до складу збірної на чемпіонат Європи, де зіграв у всіх трьох матчах групової стадії проти збірних Португалії (0:0), Румунії (2:1) та Іспанії (0:1), але збірна Західної Німеччини не вийшла до наступного раунду, втім Бреме потрапив до символічної збірної чемпіонату^[16]. Того ж року брав участь у XXIII літніх Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі, дійшовши з командою до чвертьфіналу.

За два роки Андреас Бреме був включений до заявки на чемпіонат світу 1986 року. Там він зіграв на груповому етапі зі збірним Уругваю (1:1) та Данії (0:2), а потім у чвертьфіналі проти Мексики (0:0), де забив післяматчевий пенальті (4:1), при цьому він несподівано вирішив бити лівою ногою^[17]. У півфіналі проти Франції (2:0) Бреме забив переможний гол, який дозволив йому зіграти у фіналі турніру, але там німці прогрили Аргентині 2:3 і завершили той чемпіонат світу на другому місці.

У 1988 році знову взяв участь у чемпіонаті Європи, де зіграв у матчах групового етапу проти збірних Італії (1:1), де забив гол^[18], Данії (2:0), Іспанії (2:0), а також у програному півфіналі проти Нідерландів (1:2), здобувши таким чином бронзові нагороди першості.

1990 року Андреас Бреме знову був у складі збірної на чемпіонаті світу. Під час «мундіалю» він зіграв на груповому етапі зі збірними Югославії (4:1) та Об'єднаних Арабських Еміратів (5:1). В 1/8 фіналу Бреме ефектним обвідним ударом з кута штрафного майданчика забив переможний м'яч у ворота Нідерландів (2:1), після чого у чвертьфіналі допоміг пройти збірну Чехословаччини (1:0), а у півфіналі проти Англії (1:1) відкрив рахунок зі штрафного^[19], а потім реалізував свій удар у серії пенальті (5:4), завяки чому німці вдруге поспіль вийшли у фінал світової першості^[20]. Цього разу ФРН взяла реванш у Аргентини, ставши чемпіоном світу, а Бреме забив єдиний м'яч у грі із пенальті на 85-й хвилині. Це був перший пенальті у фіналі чемпіонату світу з 1974 року та останній у XX столітті (не рахуючи післяматчевих серій). В результаті Бреме був включений до команди зірок тогорічного чемпіонату світу^[21], а наприкінці року він посів третє місце в рейтингу «Золотий м'яч»^[22].

На чемпіонаті Європи 1992 року Бреме був капітаном збірної Німеччини. Цю посаду він отримав після того, як Руді Феллер зламав руку в першій грі німців на турнірі і більше на турнірі не зіграв. Натомість Бреме зіграв у всіх 6 іграх турніру і став з командою срібним призером Європи.

Після чемпіонату Європи тривалий час більше не виступав за національну збірну. Лише у листопаді 1993 року тренер Берті Фогтс повернув його в команду і використав його в товариському матчі проти Бразилії після 17-місячної міжнародної перерви. Після цього не зігравши жодної гри у кваліфікації, Бреме потрапив у заявку на третій для себе чемпіонат світу 1994 року у США, де знову зіграв у всіх п'яти іграх. Останній зі своїх 86 матчів за збірну Бреме зіграв у чвертьфіналі, де німці сенсаційно програли Болгарії (1:2)^[23].

Після завершення кар'єри гравця Андреас Бреме став тренером і у червні 1999 року він отримав тренерську ліцензію А в спортивній школі Геннеф. Першою командою, яку тренував Бреме став «Кайзерслаутерн», який він очолив 6 жовтня 2000 року. Він дебютував у Бундеслізі як тренер 14 жовтня 2000 року в матчі проти «Мюнхена 1860» (4:0). У своєму першому сезоні він дійшов з командою до півфіналу Кубка УЄФА, а в другому сезоні команда повторила рекорд «Баварії» сезону 1995/96 з семи перемог поспіль на старті чемпіонату. Однак у той же час він двічі поспіль не зміг кваліфікуватись з командою в єврокубки, і після трьох ігор без перемог і невдалих виступів на початку сезону 2002/03 він був звільнений у серпні 2002 року^[24].

У сезоні 2004/05 він тренував клуб другого дивізіону «Унтергагінг», з якого був звільнений 11 квітня 2005 року, знову ж таки через загрозу вильоту.

24 червня 2005 року став помічником Джованні Трапаттоні у «Штутгарті», але через невдалий початок другої половини сезону він і весь тренерський штаб були звільнені від своїх обов'язків 9 лютого 2006 року.

Надалі працював футбольним експертом в телевізійних передачах і газетним оглядачем^[25]. У лютому 2017 року він став радником сербського клубу «Воєводина»^[26].

В останні роки Бреме жив у Італії та Мюнхені, де помер у ніч на 20 лютого 2024 року у віці 63 років після зупинки серця^[27]. Бреме став першим померлим із чемпіонів світу 1990 року (за 1,5 місяця до нього помер тренер збірної ФРН на тому чемпіонаті світу Франц Бекенбауер)^[28].

• Колишня дружина Пілар Мартінес, іспанська стюардеса (шлюб тривав з 1987 до 2010)^[29].
• Двоє синів