Астаф'єв Олександр Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Астаф'єв.

Олекса́ндр Григо́рович Аста́ф'єв (псевдонім — Олесь Нічлава; 10 серпня 1952, мис Лазарєва Хабаровського краю Росії — 29 жовтня 2020, Київ)^[2][3] — український поет, критик, літературознавець, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1992). Доктор філологічних наук (1999). Професор (1999).

Астаф'єв Олександр Григорович
Псевдоніми	Олесь Ничлава
Народився	10 серпня 1952 Лазарєв (смт), Ніколаєвський район (Хабаровський край), Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Помер	29 жовтня 2020 (68 років)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	поет, перекладач, філолог, викладач університету
Alma mater	Українська академія друкарства
Галузь	українська література і філологія[1]
Заклад	КНУ імені Тараса Шевченка
У шлюбі з	Астаф'єва Марія Миколаївна
Діти	Анатолій Дністровий

Народився в сім'ї репресованих. Дитинство пройшло в селі Вовківці Борщівського району Тернопільської області.

1980 року закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові та аспірантуру при Інституті літератури імені Тараса Шевченка АН України.

Працював завідувачем редакції видавництва «Каменяр» (1980—1981) у Львові, кореспондентом газети «Зірка» (1981—1982), викладачем кафедри української літератури Ніжинського педагогічного університету (1986—2001).

У 1999 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Лірика української еміграції: Еволюція стильових систем».

Працював на посаді професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Батько українського письменника Анатолія Дністрового. Остання дружина — науковиця, публіцистка та громадська діячка Марія Астаф'єва.

Поетичним творам Астаф'єва притаманні емоційна насиченість, самобутність художніх засобів, різноманітність форм. Як поет еволюціонував від неоромантизму та імажинізму до синтезів експресіонізму та сюрреалізму.

Перекладав поетичні твори з французької, польської, чеської, болгарської, російської, білоруської мов.

Поетичні збірки:

• «Листвяний дзвін»,
• «Заручини» (Київ, 1988),
• «Слова, народжені снігами» (Ніжин, 1995),
• «Зблизька і на відстані» (Київ, 1996).

Літературознавчі розвідки, монографії:

• «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського» (Ніжин, 1994),
• «Петро Одарченко. Штрихи до літературного портрета»,
• «Поети „Нью-Йоркської групи“» (Ніжин, 1995),
• Передмова до збірки «Ідуть дощі» Тетяни Череп (1995).
• «Стилізація» (Ніжин, 1998),
• «Лірика української діаспори: еволюція художніх систем» (Київ, 1998),
• «Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі» (Київ, 2000),
• «Художні системи українського зарубіжжя» (Київ, 2000).

Книга памфлетів:

• «Ніжинські гримаси» (Чернігів, 1994) — у співавторстві.

Автор статей на літературні теми в періодичній українській і зарубіжній пресі.

• Письменники України: Довідник. — Дніпропетровськ, 1996. — С. 8.
• Самойленко Г. В. Астаф'єв Олександр Григорович // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 759.
• Сердюк П. О. У світлиці поезії. — Ніжин, 1996.
• Сенкусь М. Програма ніжинців // Слово і час. — 1998. — № 3.
• Забарний О. Горизонт оптимізму // Визвольний шлях. — 1999. — № 2.
• Ігнатенко М. Про лірику української еміграції «неложними вустами» // Слово і час. — 1999. — № 4—5.
• Панчук Ігор. Тернопільщина в іменах. Довідник. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2006.
• Астаф'єв Олександр Григорович: Бібліографічний покажчик. — К., 2003.
• Мельничук Б. Астаф'єв Олександр Григорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.

• Сайт Борщівського району. Письменники, поети, літературознавці^{[недоступне посилання з травня 2019]}