Базилевич Анатолій Дмитрович
Учасники проектів Вікімедіа
Article ImagesБазилевич Анатолій Дмитрович
український художник-графік
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Базилевич.
Анато́лій Дми́трович Базиле́вич (7 червня 1926, Жмеринка — 30 червня 2005, Київ) — український радянський та український графік; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Батько графіка Олексія Базилевича.
Базилевич Анатолій Дмитрович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 7 червня 1926 Жмеринка, Вінницька округа, Українська СРР, СРСР | |||
Смерть | 30 червня 2005 (79 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Навчання | Харківський художній інститут (1953) | |||
Діяльність | графік | |||
Вчитель | Світличний Єфрем Павлович, Бондаренко Григорій Антонович, Дайц Йосип Абрамович, Мироненко Василь Федорович, Страхов Адольф Йосипович, Супонін Петро Михайлович, Кокель Олексій Опанасович і Філонов Іван Никифорович | |||
Член | Спілка радянських художників України | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Базилевич Анатолій Дмитрович у Вікісховищі | ||||
Народився 7 червня 1926 року в містечку Жмеринці (нині Вінницька область, Україна) у сім'ї інженера. У 1933 році з батьками переїхав до Маріуполя, де пішов навчатися до школи та відвідував художній гурток у Будинку піонерів Іллічівського району (керівник Кузьма Бендрик)[1]. Під час німецько-радянської війни разом із батьками був відправлений на примусові роботи до Німеччини. В 1944 році батько загинув під час бомбардування. 1945 року повернувся до Маріуполя, працював художником-оформлювачем на заводі та завершив середню освіту у вечірній школі[2][3].
Протягом 1947—1953 років навчався у Харківському художньому інституті, де його вчителями були Григорій Бондаренко, Йосип Дайц, Адольф Страхов, Єфрем Світличний, Василь Мироненко, Петро Супонін, Олексій Кокель, Івана Філонова. Дипломна робота — ілюстрації до «Буковинської повісті» Ігоря Муратова[4]. Його найближчим товаришем у інституті був Іван Губський, майбутній художник-соцреаліст[2].
З 1953 року переїхав до Києва, де співпрацював із місцевими видавництвами «Молодь», «Веселка», «Дніпро», «Мистецтво», «Радянський письменник», «Радянська школа» (усі — Київ), харківським — «Прапор», з естампним цехом Комбінату монументально-декоративного мистецтва та редакцією діафільмів «Укркінохроніки». В 1954 році познайомився з сусідкою Іриною Федькіною, портрет якої назвав «Портрет у червоній сукні». Невдовзі Анатолій та Ірина одружилися, в них народилося двоє дітей — син Олексій (1956) та донька Ірина (1962). Викладати книжкову графіку в Київському художньому інституті відмовився на знак солідарності зі звільненим за «націоналізм» колегою, художником-графіком, шістдесятником Григорієм Гавриленком[2].
Мешкав у Києві, у будинку на вулиці Академіка Філатова, № 10а, квартира № 9. 30 квітня 1997 року загинула в автокатастрофі його дочка Ірина, після чого права рука Анатолія Базилевича майже відмовила[2].
Помер на 80-му році життя 30 червня 2005 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′03″ пн. ш. 30°30′03″ сх. д. / 50.4175000° пн. ш. 30.5008611° сх. д.). Надмогильний камінь стилізований під козацький хрест[2].
Інтерес до малювання проявив ще в ранньому дитинстві. Першою книжкою, оформленою Базилевичем, були «Байки» українського поета, прозаїка і перекладача Геннадія Брежньова, видані в 1951 році. Творчою манерою наслідував художника Євгена Кібрика, котрий у 1943—1945 роках створив ілюстрації до повісті «Тарас Бульба» Миколи Гоголя. В 1956 році прийнятий до Спілки художників України[2].
Працював у галузях книжкової та станкової графіки (автор низки екслібрисів[5]), монументального живопису. Серед робіт:
- Ілюстрації до книжок
- «Байки» Геннадія Брежньова (1951)[6];
- «Байки» Івана Крилова (1952);
- «Сафат Зінич» Юрія Федьковича (1953);
- «Гумористичні оповідання» Антона Чехова (1953);
- «Ріка грає» Володимира Короленка (1953);
- «Порфирій Петрович» М. Салтикова-Щедріна (1953);
- «Піднята цілина» (1954), «Тихий Дон» (1960) Михайла Шолохова;
- «Казки» Ганса Крістіана Андерсена (1955);
- «Записки причетника» Марка Вовчка (1955);
- «Кіт у чоботях» та «Синя Борода» Шарля Перро (1955);
- «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека (1957);
- «Пан Халявський» Григорія Квітки-Основ'яненка (1961);
- «Старосвітські батюшки та матушки» (1963), Кайдашева сім'я (1980) Івана Нечуя-Левицького;
- «Повернення з зірок» Станіслава Лема (1965);
- «Переслів'я» Степана Руданського (1966);
- «По щучому велінню» Марка Кропивницького (1967)[7];
- «Енеїда» (1968; 1994)[8], «Наталка Полтавка» (1990) Івана Котляревського;
- збірки «Українські народні казки» (1970, 1974);
- «Брама невмирущості» Кіндрата Кропиви (1974);
- казки Михайла Стельмаха (1980);
- «Абу-Касимові капці» Івана Франка (1984);
- «Як Мамай до Канади їхав» Володимира Бровченка (1984).
-
Ілюстрація до «Енеїди» Івана Котляревського.
-
Ілюстрації до «Кайдашевої сім'ї» Івана Нечуя-Левицького.
Виконав ілюстрації до окремих творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» (всі кольорові, олія, 1961). Автор станкового твору «Зустріч з сестрою» (м'який лак, 1963), малюнків для поштових листівок з українськими народними піснями на слова Тараса Шевченка «Садок вишневий коло хати», «Од села до села», «У гаю, гаю», «Ой гоп, гопака» (всі — туш, перо, акварель, 1961), «Перебендя старий, сліпий», «Якби мені черевички» (обидві — туш, перо, акварель, 1962). Взяв участь в ілюструванні ювілейного видання «Кобзаря» (Київ, 1964 — ілюстрація до поеми «Тарасова ніч», м'який лак, 1963). Оформив видання «Малий Кобзар» (Київ, 1969).
- Монументальний живопис
- стінопис «Революція», «Перемога», «Наука», «Праця» в Київському університеті (1967, у співавторстві з Олександром Вороною, Юрієм Ільченком)[5];
- розпис кафе «Еней» Київського будинку літераторів (1967)[5].
Брав участь республіканських у виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1953 року, зарубіжних — з 1955 року. Персональні виставки відбулися в Києві 1961 та 1996 року, Москві у 1962 році[9].
Твори зберігаються в Національному художньому музеї України та Музеї книги та друкарства України в Києві, Горлівському, Запорізькому і Херсонському художніх музеях, Львівському літературно-меморіальному музеї Івана Франка, Стеблівському літературно-меморіальному музеї Івана Нечуя-Левицького[10].
- Срібна медаль ВДНГ СРСР (1962; за ілюстрації до «Тихого Дону» Михайла Шолохова та «Пана Халявського» Григорія Квітки-Основ'яненка)[3];
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1969 року (за ілюстрації до поеми «Енеїда» Івана Котляревського видавництва «Дніпро»)[1];
- Народний художник України з 1993 року[11];
- Всеукраїнська премія «Визнання» (2001; в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво»)[12].
У травні 2023 року колишній провулок Червонозаводський у Святошинському районі Києва отримав нову назву на честь Анатолія Базилевича[13].
- ↑ а б Велика українська енциклопедія.
- ↑ а б в г д е Анатолій Базилевич. Чи є прообраз у вічності?. www.ukrinform.ua (укр.). 7 червня 2020. Процитовано 2 серпня 2024.
- ↑ а б Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 23.
- ↑ Художники народов СССР, с. 259, Т. 1.
- ↑ а б в Словник художників України. Біобібліографічний довідник, 2019, с. 80.
- ↑ Геннадій Брежньов. Байки. Харків, Харківське книжково-газетне видавництво, 1951.
- ↑ Марко Кропивницький. По щучому велінню… Київ, Веселка, 1967.
- ↑ Ілюстрації Анатолія Базилевича до «Енеїди» Івана Котляревського.
- ↑ Очерки о художниках Советской Украины, 1980, с. 51.
- ↑ Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 22.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 1993 року № 338/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва»
- ↑ Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів, 2006, с. 24.
- ↑ Тетяна Лозовенко. У Києві змінили назви станцій метро, вулиць та провулків. Українська правда. Процитовано 18 травня 2023.
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 134.;
- Базилевич, Анатолий Дмитриевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1970. — Т. 1 (Аавик—Бойко). — С. 259. (рос.)
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 21.;
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк. — Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : «Поліграфкнига», 1976. — Т. 1 А—Мол. — С. 416 с. ., С. 52;
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с., С. 321;
- Базилевич, Анатолий Дмитриевич // Искусство стран и народов мира. Краткая художествення энциклопедия. — Москва : «Советская энциклопедия», 1978. — Т. 4 (Руанда и Бурунди — Филиппины). — С. 597. (рос.);
- Л. И. Попова, В. П. Цельтнер. Базилевич Анатолий Дмитриевичч // Очерки о художниках Советской Украины. — Москва : «Советский художник», 1980. — С. 50—69. (рос.);
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 40—41 . — ISBN 5-88500-042-5.;
- А. О. В'юник. Базилевич Анатолій Дмитрович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А—В. — С. 128. — ISBN 5-88500-27-1;
- Базилевич Анатолій Дмитрович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 35 . — ISBN 5-88500-071-9.;
- Д. В. Степовик. Базилевич Анатолій Дмитрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
- Народний художник України Анатолій Базилевич. 1926—2005. Каталог виставки творів / Олексій Базилевич. — Київ, 2006.;
- Станіслав Бушак. Базилевич Анатолій Дмитрович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 300—301. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
- А. Л. Щербань. Базилевич, Анатолій Дмитрович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.;
- О. Ламонова. Базилевич Анатолій Дмитрович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / Г. Скрипник. — Київ : видавництво ІМФЕ, 2019. — С. 79—80. — ISBN ISBN 978-966-02-8960-4.