Шарль Гуно

Шарль Гуно́ (фр. Charles François Gounod; 17 червня 1818 — 18 жовтня 1893) — французький композитор, диригент, один із творців французької ліричної опери.

Шарль Гуно
фр. Charles Gounod
Ім'я при народженні	фр. Charles-François Gounod
Народився	17 червня 1818[4][2][…] Париж, Франція[1][6]
Помер	18 жовтня 1893[1][2][…] (75 років) Сен-Клу[1][6][7] ·інсульт
Поховання	Отойd
Країна	Франція
Діяльність	композитор класичної музики, музикознавець, музичний педагог, органіст, композитор
Alma mater	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Ліцей Сент-Луї
Вчителі	Антонін Рейха
Відомі учні	П'єр-Оґюст Ренуар, Спірідон Самарас, Charles-Édouard Lefebvred і Henri Büsserd
Знання мов	французька[8][9]
Членство	Академія красних мистецтв Франції (18 жовтня 1893)[10]
Напрямок	класична музика
Жанр	опера, симфонія, класична музика і ораторія
Magnum opus	Фауст, Roméo et Julieted і Funeral March of a Marionetted
Посада	капельмейстер
Батько	François-Louis Gounodd
У шлюбі з	Anna Zimmermand
Автограф
Нагороди	Римська премія (1839) золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1871)
IMDb	ID 0006111
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Народився у Парижі в родині художника Франсуа-Луї Гуно і викладачки музики Вікторії Гуно (до шлюбу — Лемашуа). 1838 року вступив до Паризької консерваторії, а 1839 року одержав Римську премію за кантату «Фернан», що дала можливість провести на правах стипендіата понад два роки в Італії й один рік у Відні та Німеччині.

Після повернення до Парижа в 1843–1848 роках працював органістом і регентом у церкві Іноземних місій. У ці роки компонував тільки духовні твори. До оперного жанру звернувся у 1850-х роках. Найвідомішою оперою митця є «Фауст», написаний в 1859 році.

У творчому доробку композитора 14 опер, а також ораторії, меси, романси.

Був знайомий з багатьма діячами європейської музики, зокрема з Поліною Віардо, яка виконала заголовну партію в першій опері Гуно «Сафо» (прапрем'єра — 16 квітня 1851 року). Саме в садибі Віардо у Брі Гуно писав цей твір.

• 1851: Сафо^[fr]
• 1859: Фауст, за першою частиною однойменної драми Й.-В. Гете
• 1864: Мірей^[fr], на основі роману у віршах Ф. Містраля «Мірейо»
• 1865: Ромео і Джульєтта^[fr], за однойменною трагедією В. Шекспіра.

• Ш. Ґуно. Спогади митця. Переклад і примітки – В. Білоцерківський (укр.)
• Ґуно // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Сайт, присвячений композиторові [Архівовано 2 лютого 2011 у Wayback Machine.](фр.)
• Вільні ноти авторства Шарль Гуно на сайті International Music Score Library Project (IMSLP)