Казмін Олег Анатолійович


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Олег Анатолійович Казмін ( 22 травня 1969) — радянський та український футболіст, захисник, згодом — футбольний суддя та тренер.

Ф
Олег Казмін
Особисті дані
Повне ім'я Олег Анатолійович
Казмін
Народження 22 травня 1969 (55 років)
Зріст 186 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ-2 (Олександрія)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1991 СРСР «Дніпро» (М) 71 (6)
1992—1995 Україна «Поліграфтехніка» 139 (5)
1996—1997 Україна «Кремінь» 17 (1)
1997—1998 Україна «Нива» (В) 4 (0)
Суддівська діяльність
Місто Олександрія

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ранні роки, Білорусь

ред.

Олег Казмін народився 22 травня 1969 року. Вихованець олександрійської ДЮСШ-2, перший тренер — Юрій Коваль[1]. Дорослу футбольну кар'єру розпочав у 1988 році в складі клубу «Шинник» (Бобруйськ), який виступав у чемпіонаті Білоруської РСР. У 1988 році разом з командою став володарем Кубку сезону БРСР. У 1989 році залишив Бобруйськ та переїхав до Могильова, де став гравцем місцевого клубу «Дніпро», який виступав у Другій союзній лізі. У складі «дніпрян» у другій лізі зіграв 71 матч та відзначився 6-ма голами.

У 1991 році Олег повертається до Олександрії, де стає гравцем аматорського клубу «Поліграфтехніка». Того року зіграв у 5-ти матчах чемпіонату України серед КФК та допоміг олександрійцям стати бронзовими призерами першості. У складі олександрійців дебютував на професіональному рівні 11 квітня 1992 року в переможному (1:0) домашньому поєдинку 8-го туру підгрупи 1 першої ліги чемпіонату України проти сумського «Автомобіліста». Олег вийшов на поле на 82-ій хвилині, замінивши Станіслава Козакова[2]. Дебютним голом у футболці «поліграфів» відзначився 30 червня 1993 року на 60-ій хвилині переможного (3:1) домашнього поєдинку 43-го туру першої ліги чемпіонату України проти СК «Одеси». Казмін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. Протягом свого перебування в складі «Поліграфтехніки» в чемпіонаті України зіграв 139 матчів та відзначився 5-ма голами[1], ще 6 поєдинків провів у кубку України. У сезоні 1993/94 років разом з олександрійцями став бронзовим призером першої ліги чемпіонату України.

У 1996 році перейшов до складу вищолігового кременчуцького «Кременя». Дебютував у складі кременчужан 3 березня 1996 року в переможному (3:1) виїзному поєдинку 1/16 фіналу кубку України. Олег вийшов на поле на 78-ій хвилині, замінивши Сергій Ателькіна[4]. У чемпіонаті України дебютував за «Кремінь» 23 березня 1996 року в переможному (3:2) домашньому поєдинку 20-го туру вищої ліги чемпіонату України проти запорізького «Торпедо». Казмін вийшов на поле на 86-ій хвилині, замінивши Адальберт Корпонай[5]. Єдиним голом у футболці «Кременя» відзначився 30 травня 1997 року на 67-ій хвилині програного (2:4) виїзного поєдинку 28-го туру вищої ліги чемпіонату України проти донецького «Шахтаря». Олег вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. Загалом у складі «Кременя» в чемпіонатах України зіграв 17 матчів та відзначився 1 голом, ще 1 поєдинок провів у кубку України.

«Нива» та «Локомотив»

ред.

У 1997 році перейшов до вінницької «Ниви». Дебютував за вінницьку команду 30 липня 1997 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 1-го туру першої ліги чемпіонату України проти луганської «Зорі». Казьмін вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Протягом свого перебування в «Ниві» зіграв 4 матчі в першій лізі чемпіонату України.

У сезоні 1998/99 років зіграв 3 матчі (1 гол) у складі аматорського клубу «Локомотив» (Знам'янка).

Суддівська та тренерська кар'єра

ред.

По завершенні кар'єри футболіста розпочав займатися суддівством. У суддівському корпусі представляв місто Олександрія. Відсудив 87 матчів як боковий арбітр.

З червня 2007 по 2012 роки займав посаду начальника команди ПФК «Олександрії».

  1. ↑ а б Зіркові привітання. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 30 серпня 2017.
  2. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Автомобіліст» (Суми). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  3. ↑ «Поліграфтехніка» (Олександрія) - СК «Одеса» (Одеса). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  4. ↑ «Сталь» (Алчевськ) - «Кремінь» (Кременчук). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  5. ↑ «Кремінь» (Кременчук) - «Торпедо» (Запоріжжя). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  6. ↑ «Шахтар» (Донецьк) - «Кремінь» (Кременчук). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.
  7. ↑ «Нива» (Вінниця) - «Зоря» (Луганськ). Архів оригіналу за 7 серпня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.