Луї Арагон
Учасники проектів Вікімедіа
Article ImagesЛуї Арагон
французький поет і прозаїк
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арагон.
Луї́ Араго́н (фр. Louis Aragon), уроджений Луї-Марі Андріє (фр. Louis-Marie Andrieux); 3 жовтня 1897, Париж — 24 грудня 1982) — французький письменник, критик і громадський діяч, комуніст. Був одним із головних представників сюрреалізму у французькій поезії.
Луї Арагон | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louis Aragon | ||||
Псевдонім | Arnaud Saint Romain, Arnaud de Saint-Roman[1], François la Colère[1], Témoin des martyrs[1] і Albert de Routisie[2] | |||
Народився | 3 жовтня 1897[3][4][…] XVI округ Парижа, Париж, Франція[6] | |||
Помер | 24 грудня 1982[3][4][…] (85 років) VII округ Парижа, Франція[3][6] | |||
Поховання | Moulin de Villeneuved | |||
Країна | Франція[7] | |||
Місце проживання | вулиця Вараннd Moulin de Villeneuved | |||
Діяльність | лікар-письменник, журналіст, політик, поет, прозаїк-романіст, художній критик, учасник французького Руху Опору, історик | |||
Alma mater | Ліцей Карно | |||
Заклад | Юманіте, Ce soird і Les Lettres françaisesd | |||
Мова творів | французька | |||
Жанр | роман і поезія | |||
Членство | Société des poètes françaisd | |||
Партія | Французька комуністична партія | |||
Батько | Louis Andrieuxd | |||
Мати | Marguerite Toucas-Massillond | |||
У шлюбі з | Ельза Тріоле | |||
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Луї Арагон у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Народився у Парижі. З 1950 член ЦК Компартії Франції. На перших творах позначились формалістичні впливи («Селянин Парижа», 1926). Зв'язок з робітничим рухом у Франції і успіхи соціалістичного будівництва в СРСР мали вирішальний вплив на формування передового світогляду Арагона.
В 1930 бере участь у Міжнародній конференції революційних письменників у Харкові. Після відвідання Радянського Союзу пише поему «Червоний фронт» (1930), збірку поезій «Ура, Урал!» (1934). стає активним прихильником комуністичних ідей, починає боротьбу за створення мистецтва і літератури соціалістичного реалізму («Комуністи мають рацію», 1933; «За соціалістичний реалізм», 1934). Створює великий цикл соціальних романів — «Реальний світ» («Базельські дзвони», 1934; «Багаті квартали», 1936, та ін.). Був редактором «Юманіте». В роки другої світової війни — учасник Руху Опору (зб. «Ніж у серце», 1941; «Французька зоря», 1945; оповідання «Рабство і велич французів», 1945). З великою любов'ю пише про робітничий клас, викриває ворогів трудящих, показує розклад бурж. суспільства (нариси «Комуністична людина», 1946—53; збірка віршів «Знову ніж у серце», 1948; поеми «Очі і пам'ять», 1954, «Незакінчений роман», 1956; роман-епопея «Комуністи», 1949—51). Поряд з цим значне місце в його творчості посідають ліричні твори.
Літературно-критичні й теоретичні праці Арагона;— «На захист французького роману», «Справжня воля культури», про Гюго, Стендаля та ін.
Творчості радянських письменників присвячена книга «Радянські літератури» (1955).
Арагон багато зробив для популяризації української літератури у Франції: Т. Шевченкові він присвятив нарис «Українське інтермецо», високу оцінку дав «Вершникам» Ю. Яновського, з яким був особисто знайомий ще з 30-х рр. 1958 вийшов роман «Страсний тиждень».
Арагон — член Всесвітньої Ради Миру, один з керівників Національного Комітету письменників Франції, директор тижневика «Леттр Франсез».
Звільнення Параджанова
Відіграв важливу роль у справі звільнення з ув'язнення Сергія Параджанова. Лілія Брік була сестрою його дружини Ельзи Тріоле. Луї Арагон під час візиту до Москви в урядовій ложі Большого театра звернувся особисто до Брежнєва з проханням звільнити ув'язненого Сергія Параджанова.[8]
- Український переклад — Червоний фронт. — X., 1932; Поезії. — К., 1950;
- Українське інтермецо. «Вітчизна», 1958, № 1;
- Російський переклад — Собрание сочинений. В 11 т., т. 1—7… — М., 1957—59.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #119347816 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118503774 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б в LIBRIS — 2012.
- ↑ Ирина Миличенко. Сын кинорежисера Сергея Параджанова Сурен: «На суде потерпевший сказал…» // Бульвар Гордона. — К., 2016. — № 1 (557). — янв. — С. 10. (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Вербицький П. П. Прапороносці миру. — X., 1955;
- Луи Арагон. Био-библиографический указатель. — М., 1956. (рос.)
- Араґон Луї // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 58—61. — ISBN 966-692-578-8.
- Міжнародна (друга) конференція революційних письменників // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 45.