Лінинський Петро Степанович

Лінинський Петро Степанович (1 жовтня 1920, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область — 10 липня 2003, смт Брюховичі, Львівський район) — український реставратор, митець, музейник, збирач старовини, меценат.

Лінинський Петро Степанович
Народився	1 жовтня 1920 Старичі, Яворівський район, Львівська область, Україна
Помер	10 липня 2003 (82 роки) Брюховичі, Львівська міська рада, Львівська область, Україна
Поховання	Брюховичі
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	реставратор, музеєзнавець, колекціонер мистецтва, меценат
Галузь	реставрація, музеєзнавство[1], Антикваріат[1] і меценатство[1]
Знання мов	українська[1]
Членство	Спілка радянських художників України
Медіафайли у Вікісховищі

Народився в сім'ї службовця та вчительки. Його прадід Лінинський Петро. Середню освіту закінчив у 1941 році. В час війни працював на різних роботах. З 1947 по 1955 рік відбував ув'язнення в таборах Воркути. Після звільнення повернувся у Львів. У 1957 році працював різьбарем по кістці та рогу. Тоді здобув Першу нагороду на Всесоюзному конкурсі сувенірів у Москві. З 1958 року працював консерватором, згодом реставратором у Львівському музеї українського мистецтва. Після ряду стажувань у Москві в 1968 році присвоєно йому звання реставратора найвищої категорії зі спеціальності станковий темперний і олійний живопис та дозволено виконувати всі види робіт в галузі реставрації.

У листопаді 1963 року став членом Спілки художників УРСР.

З червня 1973 року Петро Лінинський уже реставратор, а згодом художній керівник Міжобласної реставраційної майстерні у Львові. Зокрема, реставрував фрески Яна Генріка Розена у костелі кармеліток босих у Львові (тоді це був Музей якості Інституту стандартів УРСР), розписи Львівського національного академічного театру опери та балету — Актову і Дзеркальну залу, під час великої реставрації там у кінці 1970–х років.

Працюючи багато років у музеях Львова, Петро Лінинський відреставрував сотні ікон, скульптур, металевих виробів.

Збагатив фонди ряду музеїв Львова та України: 40 ікон до музею — заповідника Олеський замок ЛНГМ імені Б. Г. Возницького, дарував предмети до Державний меморіальний музей Михайла Грушевського, львівському літературно — меморіальному музеєві Івана Франка, музеєві «Русалка Дністрова» ЛНГМ імені Б. Г. Возницького, Музеєві мистецтва давньої української книги ЛНГМ імені Б. Г. Возницького, музеєві скла у Львові ЛІМ, музеєві Соломії Крушельницької у Львові, музеєві історії Запорозького козацтва на території національного заповідника «Хортиця».

Зібрав найбільшу колекцію кахлів XII—XVII століть. Всю збірку він відреставрував і «справу» свого життя — понад 1300 глиняних предметів 17 січня 2002 року подарував місту Львову в особі Музей етнографії та художнього промислу. Постійна експозиція була відкрита у іменному залі колекціонера на пл. Ринок, 10 — Музей меблів та порцеляни (3–й поверх). Аналіз своєї «черепкової Одісеї» (так Петро Лінинський називав роботу із збіркою кераміки), міркування та висновки, опис Петро Лінинський виклав у праці «Повернення з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині», яка вийшла у Львові 1999 року.

Свою збиральницьку працю та виставки присвятив світлій пам'яті митрополита Андрея Шептицького. Його заповітною мрією була організація у Львові, на найвищому державному та церковному рівні, музею присвяченому митрополиту Андрею. Для нього він зібрав окрему цінну збірку — ікони, барельєфи, рисунки тощо. 17 січня 2018 року збірку Петра Лінинського присвячену митрополиту, твори образотворчого мистецтва в загальній кількості 12 одиниць, родиною, в особі доньки Ганни Лінинської, було подаровано Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Помер Петро Лінинський 10 липня 2003 року. Похований на Брюховицькому цвинтарі.

• Івашків Галина Збірка кераміки Петра Лінинського. Науково-мистецьке видання. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2010. — С. 9—11.
• Лінинський Петро Повернення з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині / Петро Лінинський, упоряд. Т. Олейнікова. — Львів: Друксервіс, 1999. — 47 c.
• Сорока Богдан Спогади / Б. Сорока. — Львів: Сполом, 2014. — С. 196.
• Українська старовина із приватних збірок. Мистецтво Гуцульщини та Покуття. — Київ: Родовід, 2002. — С. 357.

• Кашецька Христина «Велика любов, або родина Лінинських» [Архівовано 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
• Підперигора Зіновій «Петро Лінинський — колекціонер, реставратор, меценат» (відео) https://www.youtube.com/watch?v=s5E7QtJuzPI [Архівовано 16 липня 2020 у Wayback Machine.]