Младен Бартулович

Мла́ден Барту́лович (хорв. Mladen Bartulović; 5 жовтня 1986, Какань, СФРЮ) — хорватський футболіст і футбольний тренер.

Младен Бартулович
Особисті дані
Народження	5 жовтня 1986 (37 років)
	Какань, СФРЮ
Зріст	182 см
Вага	80 кг
Прізвисько	Барт
Громадянство	Хорватія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
2001—2004	«Хайдук»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2004–2006 «Хайдук» 44 (3) 2006–2015 «Дніпро» 38 (0) 2008   «Кривбас» 26 (5) 2009–2010   «Кривбас» 27 (7) 2010–2011   «Арсенал» (К) 14 (2) 2011–2013   «Кривбас» 56 (7) 2013–2014   «Карпати» 23 (7) 2015–2016 «Ворскла» 36 (1) 2017–2018 «Медзь» 30 (1) 2018   «Медзь-2» 3 (0) 2018—2019 «Волинь» 35 (8) 2020—2021 «Інгулець» 42 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2002 Хорватія U-16 8 (1) 2002–2003 Хорватія U-17 18 (0) 2004 Хорватія U-19 3 (0) 2005–2006 Хорватія U-21 10 (1) 2006–2009 Хорватія 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2022–2023 «Інгулець» () 2022 «Інгулець» () 2023–2024 «Зоря» () 2023 «Зоря» () 2024– «Зоря» ()
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Дані оновлено 15 вересня 2023.
Младен Бартулович у Вікісховищі

Професіональні виступи розпочав у сезоні 2004/05 за команду «Хайдук» (Спліт), у складі якої того ж сезону виборов золоті нагороди чемпіонату Хорватії. Уже наприкінці наступного сезону влітку 2006 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра».

У сезоні 2006/07 відіграв у чемпіонаті України за «Дніпро» 20 матчів, у 12 з них виходив у стартовому складі команди. Протягом першої половини сезону 2007/08 фактично втратив місце в основі команди й під час зимової перерви був відданий в оренду до криворізького «Кривбаса». У криворізькому клубі відіграв увесь 2008 рік, ставши одним з основних гравців команди.

Після завершення терміну оренди на початку 2009 повернувся до «Дніпра», пройшов тренувальний збір в Ізраїлі, однак знов таки не зміг закріпитися в основі дніпропетровської команди. З початку чемпіонату України 2009/10 був знову орендований «Кривбасом», регулярно виходив в основному складі та став одним із найкращих бомбардирів клубу за результатами сезону (здебільшого реалізовував пенальті).

Перед початком сезону 2010/11 повернувся з оренди до «Дніпра», провів із командою тренувальні збори, однак учергове не зацікавив тренерський штаб свого клубу та був відданий в оренду, цього разу до київського «Арсенала». Орендний договір був укладений на пів року з наступним правом викупу прав на гравця^[1]. Дебютував у новій команді в першому ж матчі нового сезону — грі 9 липня 2010 року проти запорізького «Металурга», відзначив вихід на поле забитим голом, який виявився єдиним у грі та переможним для «Арсенала».

Проте заграти у столичному клубі не зміг і після завершення строку оренди в січні 2011 року повернувся до «Дніпра»^[2]. Але й цього разу тренерський штаб дніпропетровської команди не виявив зацікавленості в послугах футболіста, і на початку 2011 року він приєднався на орендних умовах до вже добре знайомого собі «Кривбаса». У криворізькому клубі провів два з половиною роки, будучи весь час основним півзахисником команди. Проте влітку 2013 року «Кривбас» знявся зі змагань і Младен повернувся до «Дніпра».

12 липня 2013 року разом з одноклубниками Євгеном Бохашвілі та Валерієм Федорчуком на правах оренди до кінця року перейшов у львівські «Карпати»^[3].

У липні 2015 року було оголошено, що після закінчення контракту з «Дніпром», Младен стане офіційно гравцем «Ворскли»^[4]. Узимку 2016/17 залишив полтавську команду^[5].

28 лютого Бартуловіч підписав шестимісячний контракт з польським клубом «Медзь».^[6] Восени 2018 року Бартулович покинув польський клуб, а вже 5 жовтня 2018 року він підписав контракт із українським клубом першої ліги «Волинь» з Луцька.^[7][8] Дебютував у новій команді хорватський півзахисник уже наступного дня, вийшовши на заміну в матчі чемпіонату України проти «Колоса» з Ковалівки.^[9]

У стані лучан Младен пробув трохи більше року, 22 січня 2020 року підписавши контракт з «Інгульцем» і тим самим встановивши своєрідний рекорд ― він став першим легіонером, який зіграв за 7 різних українських клубів^[10]. 7 листопада 2021 року Бартулович, вийшовши на заміну у матчі з «Дніпром-1» (0:1), провів свій 250-й матч у Прем'єр-лізі України і став 5-м легіонером з дальнього зарубіжжя, який досяг цього рубежу. Більшу кількість матчів в УПЛ з легіонерів провели лише Даріо Срна (339), Желько Любенович (303), Папа Гує (298) та Арменд Даллку (292)^[11]. До кінця року він зіграв ще у двох матчах чемпіонату, після чого завершив ігрову кар'єру^[12]. Всього хорват у матчах УПЛ забив 37 голів, в тому числі 8 у складі команди з Петрового і за кількістю голів увійшов до двадцятки найкращих легіонерів-бомбардирів в українських чемпіонатах, наздогнавши за цим показником нігерійця Еммануеля Окодуву^[13].

Викликався до збірних команд Хорватії з п'ятнадцятирічного віку, дебют у формі збірної — 5 березня 2002 року у грі збірної Хорватії U-16 проти словенських однолітків (перемога 7:1). Загалом у юнацьких збірних відіграв 29 матчів, відзначився одним забитим голом. Протягом 2005—2006 років — виступи у складі молодіжної збірної Хорватії: 10 матчів, 1 гол.

У складі основної збірної Хорватії дебютував 1 квітня 2006 року в товариській зустрічі зі збірною Гонконгу (перемога 4:0), після чого довгий час до збірної не викликався. Наступного разу з'явився на полі у футболці хорватської збірної лише 14 листопада 2009 року в товариській грі зі збірною Ліхтенштейну, яка фактично ознаменувала для хорватів початок нового відбірного циклу після того, як збірна не змогла пройти кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. В офіційному матчі за збірну Бартулович так жодного разу і не зіграв.

У січні 2022 року увійшов до тренерського штабу Сергія Лавриненка в «Інгульці» та став його асистентом^[14]. Після звільнення головного тренера, 15 листопада 2022 року Бартулович став в.о. головного тренера команди^[15]. У дебютному матчі на чолі клубу Бартулович поступився київському «Динамо» (1:2)^[16], після чого його команда двічі по 1:0 виграла у «Львова» і «Вереса». У грудні він увійшов до штабу нового тренера Сергія Ковальця^[17], де працював до червня 2023 року^[18].

У червні 2023 року увійшов до тренерського штабу нового головного тренера «Зорі» Ненада Лалатовича^[19]. Вже у серпні Лалатович покинув команду і Бартулович став в.о. головного тренера^[20]. Під його керівництвом команда провела один матч, в рамках раунду плей-оф кваліфікації Ліги Європи проти чеської «Славії», вигравши 2:1, проте луганчани вилетіли до групового етапу Ліги конференцій^[21]. Після цього працював у тренерському штабі Валерія Кривенцова та Юрія Коваля^[22], а у серпні 2024 року знову став в.о. головного тренера^[23]. У першому ж матчі під його керівництвом команда здобула перемогу над «Оболонню» (2:0)^[24].

Станом на 26 березня 2021^[25]

Його дружина Наталія є донькою українського футбольного тренера Сергія Башкирова^[26]

• Чемпіон Хорватії: 2004/05
• Володар Суперкубка Хорватії: 2004, 2005
• Фіналіст Ліги Європи УЄФА: 2014/15

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Історія виступів гравця у складі збірних на сайті Федерації футболу Хорватії. (хор.)
• Младен Бартулович на сайті transfermarkt.com (англ.)