Мосійчук Олег Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мосійчук.

Оле́г Петро́вич Мосі́йчук ( 9 квітня 1960, с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область) — український актор театру і кіно, режисер, народний артист України. Чоловік Ярослави Мосійчук.

Олег Петрович Мосійчук
Олег Петрович Мосійчук
Народився	9 квітня 1960 (64 роки) с. Новопавлівка, Межівський район, Дніпропетровська область
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	актор, кіноактор, театральний режисер, кінорежисер, сценарист
Alma mater	Дніпропетровське театральне училище (1979) і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад	Тернопільський академічний обласний драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка
Роки активності	1979 — донині
Нагороди	Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського; Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича; Державна премія за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса та інші
IMDb	ID 5926116
Медіафайли у Вікісховищі

Народився на Дніпропетровщині, через півтора року після народження з батьками переїхав на Волинь^[1] — у містечко Колки.

З дитинства маленький Олег перебував у середовищі творчих людей, спостерігав за театральною діяльністю батька, виконував свої перші ролі.

Після закінчення 8-го класу місцевої школи поїхав у Дніпропетровськ поступати в театральне училище.

У 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, в 1993 році — Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого.

У 1982—1985 роках — актор Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Шевченка, в 1985-2000 роках — актор Рівненського українського музично-драматичного театру.

У 2000—2004 року — головний режисер Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської.

З 2004 року — головний режисер Тернопільського українського музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (зараз Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка).

Член Національної спілки театральних діячів України (1982).

Для того, щоб перерахувати всі ролі Олега Петровича в театрі, потрібно писати окрему статтю.

Про свою роботу актором у театрі він говорить таке:

Окремі ролі

• Гамлет (однойменна вистава В. Шекспіра),
• Стецько («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка),
• Месія — «Одержима. Оргія» Лесі Українки,^[3]

• 1983 — «Вир» (за однойменним романом Тютюнника), Київська кіностудія імені Олександра Довженко — Сергій Золотаренко
• 1990 — «Далі польоту стріли» — епізод
• «День Маргарити» (Одеська кіностудія) — Іван, мельник «Зарницы»
• «Це було під Рівним» (Свердловська кіностудія) — Приходько
• 2003 — «Один в полі» (студія «Захід-фільм») — Левко-кулеметник, воїн
• 2014 — «Брати. Остання сповідь» (студія «Пронто-фільм») — Войтко в похилому віці^[4]
• 2017 — «Стрімголов» (ІнсайтМедіа і Тато-фільм) — Дідусь
• 2019 — «Чорний ворон» (ТРК «Студія 1+1») — Яків Чорновус
• 2020 — «Сага» (телеканал «Україна») — Сергій Козак у старості
• 2021 — «Слов'яни» — Сокіл
• 2021 — «Кава з кардамоном» — Вітольд

• «Сльози Божої матері»;
• «Патетична соната»;
• «Лісова пісня»;
• «Тіль Уленшпігель»;
• «Казка про Моніку»;
• «Євангеліє від Івана»;
• «Кайдашева сім'я»;
• «За крок до тебе»;
• «Сльози Божої Матері»,
• «Поминальна молитва»,
• «Мазепа»;
• «Допоможи їм, Всевишній»;
• «Євангеліє …»
• «Мазепа»
• «Мартин Боруля»
• «Вуйцьо з крилами»
• «Тарас»

та інші.

Спектаклі, які представлялись у 12 театрах України, користувались великим успіхом^[5], а також на міжнародних фестивалях в США, Словаччині, Польщі та Румунії.

• «Один в полі воїн», студія «Захід Фільм», Україна (2003).

• Заслужений артист України (1993);
• Народний артист України (2009);
• Премія Національної спілки театральних діячів України ім. М. Садовського (1997);
• Літературно-мистецька премія імені Сидора Воробкевича (2002);
• Державна премія за видатні досягнення у галузі культури, літератури та мистецтва імені Леся Курбаса (2013);
• «Людина року-2008» у Тернопільській області;
• Номінант енциклопедичного видання «Видатні діячі культури і мистецтв Буковини»;^[6]
• Переможець багатьох міжнародних і всеукраїнських фестивалів в номінації «найкраща режисерська робота».
• Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (2011)

Батько, Петро Мосійчук – заслужений працівник культури України, все життя віддав театральній сцені.

Мати — вишивальниця. Вишивала не тільки сорочки, рушники, а також художні картини.

Брати: старший – архітектор, молодший – скульптор.

• Барна В., Волинський Б. Мосійчук Олег Петрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 566. — ISBN 966-528-199-2.

• Мосійчук Олег Петрович на сайті IMDb (англ.)
• Мосійчук О. П. Біографія [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Володимир Мороз. Олег Мосійчук про кіно і «АТО за театр» [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Олег Мосийчук: «Каждый мой новый спектакль — это новая жизнь» [Архівовано 26 січня 2016 у Wayback Machine.]
• Создание художественного фильма «Луногон»
• Юхно-Лучка, М. «Вимріяла собі долю…» Народна артистка України Ярослава Мосійчук про найдорожче. — НОВА Тернопільська газета. — 2020. — 1-7 лип. — С. 10.