Мітковіцер Петро Веніамінович

Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Петро Веніамінович Міткові́цер (стравжні ім'я та по батькові — Пейсах Беніамінович; 15 травня 1888, Бахмут — 1942, Москва) — український скульптор і педагог; член Товариства художників імені Киріака Костанді у 1923—1926 роках.

Мітковіцер Петро Веніамінович
Народився	15 травня 1888 Бахмут, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	1942 Москва, СРСР
Країна	Російська імперія СРСР
Діяльність	скульптор, педагог
Alma mater	Одеське художнє училище (1909)
Вчителі	Луїджі Іоріні
Відомі учні	Круглякова-Невель Ніна Іллівна, Баранов Микола Андріанович, Фрідман Еліус Мойсейович, Божко Антон Калістратович, Малкова Ганна Іванівна і Стась-Склярова Тетяна Миколаївна
Заклад	Одеське художнє училище
Членство	Товариство художників імені Киріака Костанді (1926)

Народився 15 травня 1888 року в місті Бахмуті (нині Донецька область, Україна). 1909 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався, зокрема, у Луїджі Іоріні.

Після здобуття фахової освіти перебував у Парижі, де до 1911 року працював у майстерні скульптора Огюста Родена. 1912 року повернувся до Одеси. Викладав в Одеському художньому інституті: у 1920—1933 роках очолював майстерню станкової скульптури, професор. Серед учнів: Баранов Микола Андріанович, Божко Антон Калістратович, Круглякова-Невель Ніна Іллівна, Малкова Ганна Іванівна, Стась-Склярова Тетяна Миколаївна, Фрідман Еліус Мойсейович.

З 1933 року в Москві, де у 1933—1934 роках взяв участь у скульптурному оздобленні Будинку Рад. Наприкінці 1930-х років очолював групу московських скульпторів, які працювали над скульптурно-декоративним оздобленням архітектурних ансамблів Магнітогорська. Загинув у 1942 році під час оборони Москви.

Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:

«Мати» (1912);
«Автопортрет» (1914);
«Газетяр» (1914);
«Професор Серапін» (1914);
«Дружина» (1915);
«Голова негра» (1927, гіпс тонований);
«Чоловік у капелюсі» (1931);
«Дискобол» (середина 1930-х);
серія барельєфів для станції московського метрополітену «Сокольників» (середина 1930-х).

Брав участь у виставках Товариства південноросійських художників у 1912, 1915–1916 роках.

У Києві, у вестибюлі Будинку художника, ім'я скульптора серед інших викарбуване на пам'ятній дошці, присвяченій художникам, які загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників у німецько-радянській війні^[1].

↑ Погибшим художникам (ВОВ) / Интересный Киев.(рос.)

Мітковіцер Петро Веніамінович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
Мітковіцер Петро Веніамінович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 405 . — ISBN 5-88500-042-5.;
Т. В. Басанець. Мітковіцер Петро Веніамінович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.