Мітковіцер Петро Веніамінович


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Петро Веніамінович Міткові́цер (стравжні ім'я та по батькові — Пейсах Беніамінович; 15 травня 1888, Бахмут — 1942, Москва) — український скульптор і педагог; член Товариства художників імені Киріака Костанді у 1923—1926 роках.

Мітковіцер Петро Веніамінович
Народився15 травня 1888
Бахмут, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер1942
Москва, СРСР
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьскульптор, педагог
Alma materОдеське художнє училище (1909)
ВчителіЛуїджі Іоріні
Відомі учніКруглякова-Невель Ніна Іллівна, Баранов Микола Андріанович, Фрідман Еліус Мойсейович, Божко Антон Калістратович, Малкова Ганна Іванівна і Стась-Склярова Тетяна Миколаївна
ЗакладОдеське художнє училище
ЧленствоТовариство художників імені Киріака Костанді (1926)

Народився 15 травня 1888 року в місті Бахмуті (нині Донецька область, Україна). 1909 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався, зокрема, у Луїджі Іоріні.

Після здобуття фахової освіти перебував у Парижі, де до 1911 року працював у майстерні скульптора Огюста Родена. 1912 року повернувся до Одеси. Викладав в Одеському художньому інституті: у 1920—1933 роках очолював майстерню станкової скульптури, професор. Серед учнів: Баранов Микола Андріанович, Божко Антон Калістратович, Круглякова-Невель Ніна Іллівна, Малкова Ганна Іванівна, Стась-Склярова Тетяна Миколаївна, Фрідман Еліус Мойсейович.

З 1933 року в Москві, де у 1933—1934 роках взяв участь у скульптурному оздобленні Будинку Рад. Наприкінці 1930-х років очолював групу московських скульпторів, які працювали над скульптурно-декоративним оздобленням архітектурних ансамблів Магнітогорська. Загинув у 1942 році під час оборони Москви.

Працював у галузі станкової скульптури. Серед робіт:

Брав участь у виставках Товариства південноросійських художників у 1912, 1915–1916 роках.

У Києві, у вестибюлі Будинку художника, ім'я скульптора серед інших викарбуване на пам'ятній дошці, присвяченій художникам, які загинули в боях проти німецько-фашистських загарбників у німецько-радянській війні[1].