Петришин Олександр Віталійович


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Петришин Олександр Віталійович (30.IV 1960, м. Городок Хмельницької обл.) — український правознавець, доктор юридичних наук з 1999, професор з 2000, чл.-кореспондент АПНУ з 2002, президент Національної академії правових наук України, дійсний член (академік) НАПрН України. Входить до складу Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Член Ради Північно-Східного наукового центру НАН та МОН України, член спеціалізованої вченої ради у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Був членом експертної ради в галузі юридичних наук та Президії ВАК України. Суддя Конституційного Суду України від 21 вересня 2022 р. (за квотою Президента України).

Петришин Олександр Віталійович
Народився30 квітня 1960 (64 роки)
Городок, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Країна Україна
Діяльністьсуддя
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Нагороди

орден «За заслуги» III ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петришин.

Член Комісії з питань правової реформи з 7 серпня 2019[1].

Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2020)[2].

26 листопада 2021 р. призначений суддею Конституційного Суду України[3]. 21 вересня 2022 р. склав присягу судді Конституційного Суду[4]

У 2003 році Олександр Петришин разом із професором Юрієм Битяком підготував науковий висновок від Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. У висновку він розтлумачив Конституцію України у спосіб, який дозволяв тодішньому президенту Леоніду Кучмі бути обраним Президентом України на третій строк поспіль.

КСУ поклав висновок О. Петришина, серед іншого, в основу відповідного свого рішення, таким чином правило Конституції України про те, що «одна й та сама особа не може бути Президентом України більше, ніж два строки підряд» не було застосовано з урахуванням юридичних принципів дії норм у часі. По суті, з моменту прийняття Конституції, Л. Кучма обирався не більше двох разів, що не є порушенням її норм. І не коректро говорити про обхід норм Конституції, як наводиться в окремих джерелах.[5][6].

У 2019 р. Олександр Петришин «на догоду ВККС підготував аналогічний висновок, у якому стверджував: члени Громадської ради доброчесності не мають права оскаржувати до суду протиправні дії Вищої кваліфкомісії суддів, оскільки самої ГРД немає у реєстрі громадських організацій»[7].