Петросов Валерій Альбертович


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Вале́рій Альбе́ртович Петро́сов (рос. Валерий Альбертович Петросов, *16 листопада 1939 — †2 квітня 2009) — український політик, науковець. Академік Міжнародної інженерної академії, Міжнародної академії екологічної реконструкції, Житлово-комунальної академії Російської Федерації, Інженерної академії України, Української екологічної академії наук, дійсний член Академії будівництва й архітектури України, член Американської асоціації водних робіт (AWWA). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений працівник ЖКГ України. Доктор технічних наук, професор. Член Вченої ради, професор кафедри «Водопостачання, каналізація і гідравліка» Харківського державного технічного університету будівництва й архітектури, почесний доктор наук Національного технічного університету «ХПІ». Почесний генеральний директор КП «ВТП „Вода“» (м. Харків). Повний кавалер ордена «За заслуги».

Валерій Альбертович Петросов

Валерій Альбертович Петросов (1979 р.)

Народився16 листопада 1939
Кисловодськ, СРСР
Помер2 квітня 2009 (69 років)
Україна Україна, Харків
ГромадянствоУкраїна Україна
Місце проживанняУкраїна Україна, Харків
ДіяльністьЖитлово-комунальне господарство
Відомий завдякиПолітик, науковець
Alma materХарківський національний університет будівництва та архітектури
Науковий ступіньдоктор технічних наук
Вчене званняпрофесор[d]
ЗакладХарківський національний університет будівництва та архітектури
ЧленствоВерховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посаданародний депутат України[1]
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «Знак Пошани» Державна премія України в галузі науки і техніки

Народився 16 листопада 1939 р. у Кисловодську Ставропольського краю.

В 1963 р. закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут (спеціальність — водопостачання та каналізація, кваліфікація — інженер- будівельник).

В 1963—1968 рр. працював головним інженером служби міських водогінних мереж Харківського водотресту, в 1968—1972 рр. — заступником начальника виробничого управління водопровідного господарства м. Харкова.

24 червня 1971 р. захистив кандидатську дисертацію.

З 1972 по березень 2006 р. керував Територіальним виробничим об'єднанням «Харківкомунпромвод» (із листопада 2004 р. — КП «ВТП „Вода“»). Із серпня 2006 р. — почесний генеральний директор КП «ВТП „Вода“». З 23 листопада 2007 р. — почесний генеральний конструктор наукових напрямків зі стійкості водопостачання КП «ВТП „Вода“».

 
Облікова картка лауреата Державної премії УРСР в галузі науки і техніки В.А. Петросова (1979 р.)

1979 р. став лауреатом Державної премії УРСР у галузі науки й техніки за роботу «Розробка та впровадження високоефективних науково-технічних рішень по підвищенню надійності водопостачання міст і по комплексній економії водних, енергетичних та матеріальних ресурсів»[2].

1981 р. отримав звання заслуженого працівника житлово-комунального господарства України.

З 1991 р. — професор. 1995 року захистив докторську дисертацію на тему «Теоретичне обґрунтування та розробка методів інтенсифікації роботи систем водопостачання»[3].

Із 1992 р. — дійсний член Міжнародної академії екологічної реконструкції, 1995 р. — Української екологічної академії наук, 2000 р. — Жилищно-комунальної академії РФ, 2001 р. — Інженерної академії України

26 березня 2006 р. обраний Народним депутатом України по багатомандатному загальнодержавному округу від Партії регіонів (до 23 листопада 2007 р.), набув депутатських повноважень 25 травня (порядковий номер у списку — 163)[4], член депутатської фракції Партії регіонів.

З травня 2008 р. — член колегії Харківської облдержадміністрації.

Політична діяльність

ред.

Протягом 1972—2006 рр. — депутат Харківської міської ради.

Народний депутат Верховної Ради V скликання, заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. Очолював Міжкомітетсько-урядову робочу групу з реформування житлово-комунального господарства.

Автор 200 наукових праць, у тому числі 10 монографій, 25 винаходів і патентів України та Росії в галузі водопостачання. Підготував трьох докторів наук і дев'ятьох кандидатів.

Був одружений, має сина.

З 1996 р. — віце-президент Міжнародного громадського фонду ім. Г. С. Жукова.

Нагороди, відзнаки та звання

ред.

Повний кавалер ордена «За заслуги». Нагороджений орденом «Знак Пошани», орденом «Крилатого лева» Ліги відродження науки Росії, медалями. Почесний громадянин Жовтневого району м. Харкова.