Портал:Харків — Вікіпедія
Ха́рків (заст. укр. Харьків, лат. Zacharpolis, англ. Kharkiv) — місто України. Розташоване на північному сході України на Слобожанщині, адміністративний центр Харківської області. Друге за кількістю мешканців місто України з населенням 1 421 125 осіб. Площа міста — 350 км². Разом із прилеглими містами та районами утворює Харківську агломерацію з людністю понад 2 млн осіб. Місто-герой України (з 2022 року).
Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром у колишньому СРСР. У місті функціонують 60 науково-дослідних інститутів, 41 вищий навчальний заклад, серед яких ХНУ імені В. Н. Каразіна, який входить до найкращих 500 ВНЗ світу та НТУ «ХПІ», який входить до найкращих 1000, 8 музеїв, міська картинна галерея, 7 державних театрів і кілька десятків недержавних, 80 бібліотек.
Вибрана статтяДе́ржпро́м або Буди́нок Держа́вної промисло́вості — перший радянський 13-поверховий хмарочос, пам'ятка архітектури, один з трьох харківських висоток, збудована впродовж 1925—1928 років. Споруда розташовується на центральній площі міста Харків — площі Свободи. Будівлю планували виразити як досягнення УРСР і дали назву «Будинок державної промисловості»; цим словосполученням було підкреслено девіз індустріальної країни. Через деякий час назва скоротилась до «ДДП», хоча зустрічалися й такі скорочення як: «Дімдержпром» і «Будинок Держпромисловості». У 1930-ті було прийнято сучасну назву — «Держпром». Архітектура Держпрому має інтернаціональний конструктивізм, його форми індустріальні, широко прийнята раціоналізація. Будинок має високий естетичний потенціал і функціональність, його будівництво порівнюють з «комунікаційним стрибком». В 1920-ті роки така архітектура була в новинку не тільки в Європі, а й у всьому світі. Держпром є символом Харкова — індустріальне, сучасне і масштабне місто. Вибрана особистість Юрій (Георгій) Орестович Габель (29 листопада (11 грудня) 1891, Харків, Харківська губернія, Російська імперія — 23 березня 1949, Харків, СРСР) — радянський український учений, хімік, доктор хімічних наук (1940), професор (1934). Декан хімічного факультету Харківського державного університету у 1931—1935 роках і директор Науково-дослідного інституту хімії при Харківському державному університеті в 1945—1949 роках. Автор першого підручника, присвяченого гетероциклічним сполукам. Засновник і завідувач першої і єдиної в СРСР кафедри гетероциклічних сполук у Харківському державному університеті. Завідувач кафедри органічної хімії в Харківському медичному інституті. Професор Українського поліграфічного інституту. Його батьками були Орест-Октовіан Мартинович Габель та Августина Станіславівна Синькевич, які після відбуття заслання в Іркутській губернії переїхали до Харкова, де Орест Габель незабаром увійшов до складу правління Харківської громадської бібліотеки. У Юрія було п'ять сестер: Людмила, Олена, Валерія, Марія і Маргарита. Наймолодша з них — Маргарита — згодом стала відомим літературознавцем, дослідницею творчості Івана Тургенєва. Під керівництвом професора Костянтина Красуського займався традиційним для харківських хіміків вивченням реакцій α-окисів. А саме, Юрій Габель досліджував продукти конденсації органічних α-окисів з амінами Вибране зображення Фотохроніка російського вторгнення_after_Russian_shelling_(06).jpg) Основні статтіКатегорії |
|