Список незвичайних смертей


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Цей список незвичайних смертей включає унікальні або надзвичайно рідкісні обставини смерті, зареєстровані в історії, які зазначаються як незвичні в багатьох джерелах.

Багато з цих історій, імовірно, є апокрифами.

Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Менес
 
 прибл.  3200 до н. е. Менеса, єгипетського фараона та об'єднавця Верхнього та Нижнього Єгипту, забрав, а потім убив гіпопотам.[1][2]
Теті II
 
 прибл.  2323 до н. е. За словами Манефона, перший король Шостої династії Єгипту був убитий загадковим чином, коли його вбив один із його власних охоронців. Інші джерела кажуть, що його вбив Юзеркаре, який потім став його наступником. Його смерть є найранішим відомим вбивством, але його дивна смерть все ще залишається предметом припущень[3][4].
Сісера
 
 прибл.  1200 до н. е. Відповідно до Суддів 4-5, Сісера, командир ханаанської армії царя Явіна з Хацору, був убитий уві сні, коли кенеянка Яїл вдарила його в скроню кілком для намету[5].
Авімелех бен Гедеон
 
 прибл.  1126 до н. е. Цар Сихема і син Гедеона був убитий у місті Тевец жінкою, яка кинула йому на голову жорно, яке розтрощило йому череп або смертельно поранило його[6][7].
Оза
 
 прибл.  1010 до н. е. Оза, син Авінадава, разом зі своїм братом Ахіо везли Ковчег Заповіту з землі філістимлян до Єрусалиму, воли спіткнулися, через що Ковчег перекинувся, коли Оза торкнувся Ковчега, щоб переставити його, Бог розлютився і вбив Озу миттєво[8].
Тиберін Сільвій
 
 прибл.  914 до н. е. Кажуть, що легендарний король Альба-Лонги потонув під час переходу через річку Альбула, яка стала відомою як Тибр. Зазвичай це відомий як найперший випадок утоплення[9].
Терпандер прибл. VII ст. до н. е. Грецький поет та кіфаред, який вважається батьком грецької музики та лірики, як повідомляється, вдавився до смерті фігою, кинутою в нього під час одного зі своїх виступів[10].
Драконт Афінський прибл.  620 до н. е. Повідомляється, що афінський законодавець Драко був задушений до смерті подарунками плащів і капелюхів, які вдячні громадяни обсипали його в театрі на Егіні, Греція.[11][12]
Харондас
 
 прибл.  612 до н. е. Харондас був грецьким законодавцем із Сицилії, Італія. За словами Діодора Сицилійського, він видав закон, згідно з яким кожен, хто приносить зброю до зборів, повинен бути страчений. Одного разу він прибув до Асамблеї, шукаючи допомоги, щоб перемогти кількох розбійників у сільській місцевості, але з ножем на поясі. Щоб відстояти власний закон, він покінчив життя самогубством.[13][14][15]
Герцог Цзін Цзінь прибл.  581 до н. е. У 581 році до нашої ери шаман попередив правителя, що він не доживе до нового врожаю пшениці. Правитель звільнив його і наказав убити шамана. Однак коли герцог збирався їсти пшеницю, він відчув потребу відвідати вбиральню. Прийшовши у ванну, герцог провалився в отвір і потонув[16].
Аріхіон
 
 прибл.  564 до н. е. Аріхіон з Фігалії, грецький панкратіаст, сам спричинив свою смерть під час фіналу Олімпіади. Його невпізнаний супротивник тримав у задушеній хватці та не зміг звільнитися, Аріхіон ударив свого суперника ногою, завдавши йому такого сильного болю через травму стопи/щиколотки, що суперник показав суддям знак поразки, але в той же час зламав Арріхіону шию. Оскільки супротивник визнав поразку, Аріхіон був проголошений переможцем посмертно[17][18].
Сісамн
 
 прибл.  525 до н. е. Корумпований перський суддя був убитий і здер живцем Камбізом II за отримання хабаря[19][20].
Мілон Кротонський
 
 прибл. VI ст. до н. е. Мілон Кротонський був борцем-олімпійським чемпіоном, чиї руки, як повідомляється, потрапили в пастку, коли він намагався розколоти дерево; потім його з'їли вовки (або, в пізніших версіях, леви)[21].
Зевксіс
 
 прибл. V ст. до н. е. Зевксіс, грецький художник, помер від сміху над своїм портретом богині Афродіти. Літня жінка, яка замовила його, наполягала на тому, щоб бути моделлю для нього[22][23].
Пітагор
 
 прибл.  495 до н. е. Стародавні джерела не погоджуються щодо того, як помер грецький філософ Піфагор[24][25], але в одній пізній і, ймовірно, апокрифічній легенді, опублікованій як Діогеном Лаертським, біографом відомих філософів третього століття нашої ери, так і Ямвліхом, філософом-неоплатоніком, стверджується, що Піфагора вбили його політичні вороги. Імовірно, йому майже вдалося їх випередити, але він дійшов до бобового поля і відмовився бігти через нього, оскільки він заборонив боби як ритуально нечисті[25][26]. Оскільки прорізання поля порушувало б його власні вчення, Піфагор просто перестав тікати і був убитий. Можливо, ця історія була вигадана Неантом із Кізіку, на джерело якого покладалися як Діоген, так і Ямвліх[25].
Анакреонт
 
 прибл.  485 до н. е. Згідно з Плінієм Старшим, поет Анакреонт, відомий творами про вино, подавився виноградною кісточкою. Британська енциклопедія 1911 року припускає, що «оповідання має вигляд міфічної адаптації до звичок поета»[22][27]
Геракліт Ефеський
 
 прибл.  475 до н. е. Відповідно до однієї розповіді Діогена Лаертського, грецького філософа Геракліта нібито зжерли собаки після того, як він обмазав себе коров'ячим гноєм, намагаючись вилікувати водянку.[28][29]
Фемістокл
 
 прибл.  459 до н. е. Фемістокл, афінський полководець, який переміг у битві при Саламіні, насправді помер природною смертю у вигнанні[30][31], але, за чутками, він покінчив життя самогубством, випивши розчин подрібнених мінералів, відомий як бичача кров[30][31][32][33]. Легенда широко переказується в класичних джерелах. Англійський класик початку двадцятого століття Персі Ґарднер припустив, що історія про те, як він п'є кров бика, могла бути заснована на неосвіченому неправильному розумінні статуї, яка зображує Фемістокла в героїчній позі, тримаючи чашу як жертву богам. Комедійний драматург Арістофан згадує Фемістокла, який п'є кров бика у своїй комедії «Вершники» (поставлена в 424 р. до н. е.), як найгероїчніший спосіб смерті людини[31][34].
Есхіл
 
 прибл.  455 до н. е. Згідно з Валерієм Максимом, Есхіл, найстарший із трьох великих афінських трагіків, був убитий черепахою, яку скинув орел, який прийняв його лисину за камінь, придатний для розбиття панцира рептилії. Пліній у своїй «Природній історії» додає, що Есхіл залишався на вулиці, щоб уникнути пророцтва про те, що того дня він буде вбитий «під час падіння будинку»[22][35][36][37].
Емпедокл Акрагантський
 
 прибл.  430 до н. е. Емпедокл з Акрагаса був досократичним філософом з острова Сицилія, який в одній зі своїх поем, що збереглися, заявляє, що став «божественною істотою… більше не смертною»[38]. За словами Діогена Лаерція, він намагався довести, що він безсмертний бог, стрибнувши на вулкан Етна, діючий вулкан[39][40]. На цю легенду посилався також римський поет Горацій.[41]
Согдіан прибл.  423 до н. е. Правитель імперії Ахеменідів був схоплений своїм зведеним братом Охусом, який стратив його, задушивши попелом.[42][43]
Полідамант Скотусський
 
 прибл. V ст. до н. е. Фессалійський панкратіаст і переможець 93-ї Олімпіади (408 р. до н. е.) був у печері з друзями, коли на них почав руйнуватися дах. Вірячи, що його величезна сила може запобігти обвалу, він підняв руки на дах, намагаючись підтримати його, коли каміння обрушувалося навколо нього. Це дало достатньо часу його друзям, щоб втекти з печери та дістатися безпечного місця, але Полідама був розчавлений до смерти[44]
Софокл
 
 прибл.  406 до н. е. Ряд «чудових» легенд про смерть Софокла, ще одного з трьох великих афінських трагіків, записані в пізньоантичному «Житті Софокла». За однією з легенд, він подавився незрілим виноградом. Інший каже, що він помер від радості, коли почув, що його остання п'єса була успішною. Третя версія повідомляє, що він помер від задухи, прочитавши вголос довгий монолог із кінця своєї п'єси «Антігона», не зупиняючись, щоб перевести подих для пунктуації.[37]
Мітридат 401 до н. е. Мітридат, перський солдат, який збентежив свого царя Артаксеркса II, похвалившись убивством свого суперника Кіра Молодшого (який був братом Артаксеркса II), був страчений скафізмом. Лікар царя, Ктесій, повідомив, що Мітридат пережив катування комахами протягом 17 днів.[45][46]
Демокрит Абдерський
 
 прибл.  370 до н. е. За словами Діогена Лаертського, грецький філософ-атоміст Демокрит Абдерський помер у віці 109 років; коли він був на смертному одрі, його сестра дуже хвилювалася, оскільки їй потрібно було виконати свої релігійні зобов'язання перед богинею Артемідою під час наближення триденного фестивалю Тесмофорія. Демокрит наказав їй покласти йому під ніс буханець теплого хліба, і зміг вижити протягом трьох днів свята, нюхаючи його. Він помер одразу після закінчення фестивалю[47][48].
Діоген Сінопський
 
 прибл.  323 до н. е. За словами біографа III століття Діогена Лаертського, він помер, з'ївши сирого восьминога. Однак його сучасники стверджували, що він помер, затримавши дихання[49].
Анаксарх
 
 прибл.  320 до н. е. За словами Діогена Лаертського, Анаксарх викликав ворожнечу тиранічного правителя Кіпру Нікокреона за недоречний жарт, який він відпустив про тиранів на бенкеті в 331 році до н. Коли Анаксарх відвідав Кіпр, Нікокреонт наказав забити його до смерті в ступі. Під час тортур Анаксарх сказав Нікокреонту: «Просто стукай Анаксарха в мішок, ти не товчи Анаксарха». Тоді Нікокреон погрожував відрізати йому язик; Анаксарх відкусив його і плюнув в обличчя правителю[50].
Антифан прибл.  310 до н. е. Антифан був відомим комічним поетом середньоаттичної комедії. Суда стверджує, що він помер від удару грушею.[51][52]
Агатокл Сиракузький
 
 289 до н. е. Агатокл, грецький тиран Сиракуз, був убитий отруєною зубочисткою[22][53].
Пірр Епірський
 
 272 до н. е. Під час битви за Аргос Пірр бився з македонським солдатом на вулиці, коли літня мати солдата впустила черепицю на голову Пірра, зламавши йому хребет і зробивши його паралізованим. За словами солдата на ім'я Зопір, вони потім обезголовили царя[54].
Філет Коський
 
 прибл.  270 до н. е. Філіт Коський, грецький інтелектуал, за словами Атинея, так інтенсивно вивчав аргументи та помилкове слововживання, що знесилений і помер від голоду[55]. Британський класик Алан Кемерон припускає, що Філіт помер від виснажливої хвороби, яка, як його сучасники жартували, була спричинена його педантичністю.[56]
Зенон Кітіонський
 
 прибл.  262 до н. е. Зенон із Кітіуму — грецький філософ із Кітіуму (Кітіон), Кіпр. Виходячи зі школи, він спіткнувся і впав, зламавши палець на нозі. Вдаривши кулаком по землі, він процитував рядок із «Ніоби»: «Я йду, я йду, чому ти мене кличеш?» Через затримку дихання він помер на місці.[57]
Цінь Ши Хуан-ді
 
 вересня 210 до н. е. Цінь Ши Хуан-ді, перший імператор Китаю, серед артефактів і скарбів якого входить Теракотова армія, помер після того, як проковтнув кілька таблеток ртуті, вірячи, що це дасть йому вічне життя.[57][58][58]
Хрісіпп Сольский
 
 прибл.  206 до н. е. В одному стародавньому звіті про смерть Хрісіппа, грецького філософа-стоїка третього століття до нашої ери, розповідається, що він помер від сміху після того, як побачив, як віслюк їв його інжири; він наказав рабу напоїти осла чистим вином, яким він запив їх, а потім, «…занадто насміявшись, він помер» (Діоген Лаертський 7.185)[59].
Ганнібал
 
 прибл.  183 до н. е. — 181 до н. е. Згідно з легендою, карфагенський полководець таємничим чином помер від поранення пальця мечем, коли сідав на коня. Кажуть, що ця подія призвела до гарячки, від якої він помер через 3 дні. Однак деякі інші історії припускають, що це було отруєння. Справжня причина досі невідома[60].
Елізар Аваран
 
 прибл.  163 до н. е. Елізар Аваран був братом Юди Маккавея. Згідно з Першой кинги Макавеїв 6:46, під час битви він встромив свій спис у черево бойового слона царя, який зомлів і впав на Елеазара, миттєво вбивши його[61].
Маній Аквілій та Марк Ліциній Красс
 
 
 прибл. I ст. до н. е. Аквілій, римський консул часів пізньої Римської республіки, був відправлений послом до Малої Азії в 90 році до нашої ери, щоб відновити Нікомед IV Віфінії в його королівстві після того, як останній був вигнаний Мітрідатом VI Понтійським. Але Аквілій спонукав Нікомеда здійснити набіг на частину території Мітрідата, що поклало початок Першій Мітрідатовій війні. Аквілій був схоплений і доставлений до Мітрідата, який у 88 р. до н. е. стратив його, вливши йому в горло розплавлене золото. Відповідно до однієї історії, Марк Ліциній Красс, римський полководець і державний діяч, який був дуже жадібним, незважаючи на те, що його називали «найбагатшою людиною в Римі», був страчений таким же чином парфянами після того, як вони перемогли його в битві при Каррах в 53 році до нашої ери, символічно висміюючи його жагу багатства. Проте точаться суперечки щодо того, чи так Красс зустрів свій кінець.[62]
Квінт Лутацій Катул прибл.  87 до н. е. Після того, як його колишній товариш по зброї Гай Марій захопив Рим і притягнув його до кримінальної відповідальності за кримінальний злочин, консул Римської республіки закрився у своєму будинку, який був нагрітий до високої температури та вимазаний вапном, таким чином задихнувшись[63][64].
Порція Катона
 
 червня 43 до н. е. до жовтня 42 до н. е. Донька Марка Порція Катона Утіценсія та друга дружина Марка Юнія Брута, згідно з давніми істориками, такими як Кассій Діон та Аппіан, покінчила з собою, проковтнувши гаряче вугілля[65]. Сучасні історики вважають цю казку неправдоподібною.[66]
Клеопатра і дві служниці
 
 серпня 30 до н. е. Хоча існує кілька розповідей про те, як померла 39-річна остання цариця королівства Птолемеїв, найпоширенішим є те, що вона вбила себе аспидом (гадюкою) разом із двома своїми служницями[67][68].
Клавдій Друз
 
 прибл.  20 рік н. е. За словами Светонія, Клавдій Друз, старший син майбутнього римського імператора Клавдія, загинув під час гри з грушею. Підкинувши грушу високо в повітря, він упіймав її ротом, коли вона повернулася, але вдавився нею, померши від асфіксії.[69]
Тиберій
 
 16 березня 37 Римський імператор Тиберій помер у Мізенумі у віці 78 років. Згідно з Тацитом, імператор, здавалося, помер, і Калігулу, який був на віллі Тиберія, вітали з його спадкоємством імперії, коли надійшла новина, що імператор ожив і відновив свої здібності. Ті, хто кілька хвилин тому впізнав Калігулу як Августа, втекли, боячись гніву імператора, тоді як Макрон, префект преторіанської гвардії, скористався хаосом, щоб задушити Тиберія його власною постільною білизною, остаточно вбивши його[70].
Апостол Петро
 
 Між 64–68 роками нашої ери Святий Петро, апостол Ісуса, був розіп'ятий догори ногами в Римі, ґрунтуючись на його заяві про те, що він негідний померти так само, як і його Спаситель.[71][72]
Апостол Варфоломій
 
 69 або 68 рік нашої ери Святий Варфоломій, апостол Ісуса Христа, помер після того, як його або вибили з ладу та кинули в море, або зняли живцем і обезголовили на теренах сучасного Азербайджану[73].
Антипа Пергамський
 
 68 або 92 рік нашої ери Антипу спалили живцем у мідному бику за те, що він нібито виганяв демонів, яким поклонялися в Пергамі[74].
Симон Кананіт
 
 1 ст. до н. е. Згідно з давньою традицією, Симона, апостола Ісуса, розпиляли навпіл у Персії.[75]
Святий Лаврентій (Римський)
 
 258 Диякон святий Лаврентій був живцем підсмажений на гігантській решітці під час гонінь Валер'яна.[76][77] Пруденцій розповідає, що він жартував зі своїми мучителями: «Переверніть мене — я покінчив з цим».[78] Зараз він є покровителем кухарів, шефів і коміків.[79]
Марк Аретузький
 
 362 Християнського єпископа і мученика Марка Аретузького повісили в кошику, намазаному медом, щоб бджоли зажалили його до смерті.[22]
Святий Касіян Імольський
 
 13 серпня 363 Касіяна Імольського було засуджено до смерті Юліаном Відступником і було передано його учням для виконання злочину, що вони й зробили, прив'язавши його до стовпа та завдавши удару отруєним стилем.[80]
Валентиніан I
 
 17 листопада 375 Римський імператор Валентиніан I переніс інсульт, який був спровокований гнівними криками на іноземних посланців[81].
Аттіла
 
 прибл.  453 Повідомляється, що гун Аттіла помер у свою шлюбну ніч, задихнувшись власною кров'ю, яка текла йому в рот від носової кровотечі.[82]
Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Констант II
 
 15 липня 668 Візантійський імператор, убитий відром за словами Теофіла Едеського.[83]
Лі Бо
 
 30 листопада 762 Відомий китайський поет VIII століття помер п'яним після обіймів Місяця. Катаючись на човні річкою Янцзи, він побачив у воді відображення Місяця. Коли він спробував обійняти його, то впав з човна і згодом потонув[84].
Попель II
 
 830 За легендою, після того, як дружина розпусного польського правителя отруїла його дядьків, щоб вони не звільнили його, орда щурів і мишей вискочила з тіл дядьків, які були кинуті в озеро Гопло, і переслідували Попеля та його дружину до вежа, в якій вони знайшли притулок і з'їли їх живцем.[85]
Раґнар Лодброк
 
 прибл. 865 Кажуть, що Раґнар Лодброк, напівлегендарний вождь вікінгів, чиї подвиги описані в сазі про нього, ісландській сазі тринадцятого століття, був схоплений Еллою II з Нортумбрії, яка наказала його стратити, кинувши в яму зі зміями.[86]
Людовик III (король Франції)
 
 5 серпня 882 Людовик III, король Західної Франкії, помер у віці близько 18 років у Сен-Дені. Сідаючи на коня, щоб переслідувати дівчину, яка бігла шукати притулку в будинку свого батька, він вдарився головою об перемичку низьких дверей і впав, зламавши собі череп[87].
Василій I Македонянин
 
 29 липня 886 Візантійський імператор, пояс Василя заплутався між рогами оленя під час полювання, і згодом тварина тягнула імператора 16 миль (26 км) через ліс. Через цей нещасний випадок Василь підхопив гарячку і незабаром помер.[88]
Сиґурд Могутній

(граф Оркні)

892 Сиґурд Могутній, другий граф Оркні, прив'язав голову свого переможеного ворога Маеля Бриґте до сідла свого коня. Згідно з давньоскандинавськими сагами «Коло Земне» та Оркнейській, зуби Бриґте торкнулися ноги Сігурда, коли той їхав, спричинивши смертельну інфекцію[89].
Гаттон ІІ
 
 18 січня 970 Згідно з легендою, архієпископа Майнца, як і польського правителя Попеля, заживо з’їли гризуни.
Олександр

(візантійський імператор)

 
 6 червня 913 Помер від хвороби шлунка, спричиненої надмірною їжею та алкоголем[90], нібито після гри в циканіон (поло) у стані алкогольного сп'яніння.[91]
Ісмаїл бін Хаммад Аль-Джавхарі 1003 чи 1010 Казахський тюрколог із Фараба загинув після невдалого авіавипробування. Кажуть, що він використав два дерев'яних крила та мотузку. Він зістрибнув з даху мечеті Нісабур і помер від удару. Його смерть, швидше за все, сталася через те, що він мав марення бути птахом. Аль-Джавхарі вважається першою людиною, яка загинула внаслідок авіаційного винаходу[92].
Едмунд II Залізобокий
 
 30 листопада 1016 Едмунд II Залізобокий, король Англії в 1016 році, нібито отримав ножове поранення в унітазі вбивцею, яка ховалася під ним.[93]
Бела I (король Угорщини)
 
 11 вересня 1063 Бела I Угорщини, коли Священна Римська імперія вирішила розпочати військову експедицію проти Угорщини, щоб відновити молодого Соломона на троні, був серйозно поранений, коли «його трон зламався під ним» у його садибі в Демеш.[94] Короля — який був «напівмертвим», згідно з «Ілюстрованою хронікою» — було доставлено до західних кордонів його королівства, де він помер біля струмка Каніжа 11 вересня 1063 року.[95][96]
Філіпп Молодий
 
 13 жовтня 1131 Загинув під час поїздки Парижем, коли його кінь спіткнувся об чорну свиню, яка вибігала з купи гною.[97]
Генрих I Боклерк
 
 1 грудня 1135 Відвідуючи родичів, Генрих нібито з'їв занадто багато міног всупереч пораді свого лікаря, що спричинило біль у його кишках і, зрештою, його смерть[98].
Іоанн II Комнін
 
 1 квітня 1143 Під час полювання на кабана порізався отруєною стрілою, а потім помер від інфекції.[99]
Папа Римський Адріан IV
 
 1 вересня 1159 Повідомляється, що єдиний англієць, який був Папою Римським, помер від того, що вдавився мухою, коли пив джерельну воду.[100][101]
Жертви Ерфуртської катастрофи
 
 26 липня 1184 Поки Генрих VI, король Німеччини, проводив неофіційну асамблею в Петербурзькій Цитаделі в Ерфурті, сукупна вага зібраних дворян спричинила обвал дерев'яного другого поверху будівлі. Більшість дворян провалилися у вигрібну яму під першим поверхом, де близько 60 з них потонули в рідких екскрементах.[102]
Фрідріх I Барбаросса
 
 10 червня 1190 Очолюючи німецьку армію в Третьому хрестовому поході, імператор Священної Римської імперії несподівано потонув під час купання в річці Салеф.[103]
Енрике I

(король Кастилії)

 
 6 червня 1217 Енрике I, король Кастилії, був убитий черепицею, що впала з даху.[104]
Аль-Мустасім
 
 20 лютого 1258 Аль-Мустасім, останній аббасидський халіф Багдада, був страчений своїми монгольськими поневолювачами, згорнутий у килим, а потім затоптаний кіньми.[105]
Едуард II

(король Англії)

 
 21 вересня 1327 Подейкували, що Едуарда II, короля Англії, було вбито після того, як його дружина Ізабелла та її коханець Роджер Мортимер скинули з престолу та ув'язнили його, вставивши йому в анус ріг, крізь який вставили розпечене залізо, випаливши внутрішні органи без позначення свого тіла.[106][107] Однак немає реального академічного консенсусу щодо способу смерті Едуарда II, і було правдоподібно стверджувати, що ця історія є пропагандою.[108]
Ян I Сліпий
 
 26 серпня 1346 Ян I Сліпий, який був сліпим протягом 10 років, загинув у битві при Кресі, коли — за його наказом — його супутники прив'язали поводи своїх коней до його власних і кинулися. У бійці, що зав'язалася, він був убитий.[109][110]
Карл II Злий

(король Наварри)

 
 1 січня 1387 Сучасний хроніст Фруассар розповідає, що король Карл II Наваррський, відомий як «Карл Поганий», який страждав від хвороби в старості, був наказаний своїм лікарем щільно зашити його в лляне простирадло, змочене дистильованим спиртом. Легкозаймисте полотно випадково загорілося і Чарльз пізніше помер від отриманих опіків. Фруассар вважав жахливу смерть Божим судом над королем.[111][112][113]
Мартин (король Арагону)
 
 31 травня 1410 Мартин Арагонський помер від поєднання диспепсії та неконтрольованого сміху. Згідно з традицією, Мартин страждав від розладу травлення через те, що з'їв цілого гусака, коли його улюблений блазень Борра увійшов у спальню короля. Коли Мартін запитав Борру, де він був, блазень відповів: «Зі сусіднього виноградника, де я побачив молодого оленя, який висів за хвіст на дереві, ніби хтось так покарав його за крадіжку інжиру». Цей жарт змусив короля померти від сміху.[114][115]
Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Джордж (герцог Кларенський)
 
 18 лютого 1478 1-й герцог Кларенський нібито був страчений, втопивши в бочці вина з винограду сорта Мальвазія, мабуть, за його власним вибором, коли він погодився, що його вб’ють[116].
Карл VIII Люб'язний (король Франції)
 
 7 квітня 1498 Французький король помер в результаті удару головою об перемичку дверей, коли йшов дивитися гру в реал-теніс[117].
Жертви танцювальної чуми 1518 року
 
 липня 1518 Кілька людей померли від серцевих нападів, інсультів або перевтоми під час танцювальної манії, яка сталася в Страсбурзі, Ельзас (Священна Римська імперія)[118][119].
Роберт Пакінґтон 13 листопада 1536 47-річного торговця було вбито в Лондоні пістолетом із замком, що зробило його смерть першим політичним убивством, здійсненим із вогнепальної зброї[120].
П'єтро Аретіно
 
 21 жовтня 1556 Кажуть, що впливовий італійський письменник і розпусник помер від задухи через те, що надто сміявся над непристойним жартом під час трапези у Венеції. За іншою версією, він впав зі стільця від зайвого сміху, зламавши собі череп[121].
Генріх II (король Франції)
 
 10 липня 1559 30 червня 1559 року біля площі Вогезів відбувся турнір на честь укладення миру в Като-Камбрезі з давніми ворогами французького короля, австрійськими Габсбургами, а також на честь одруження його доньки Єлизавети Валуа з іспанським королем Філіпом II. . Під час лицарського поєдинку Генрі, одягнений у кольори своєї коханки Діани де Пуатьє[122], був поранений в око осколком списа Габріеля Монтгомері, капітана Королівської шотландської гвардії[123]. Незважаючи на зусилля королівських хірургів Амбруаза Паре та Андреаса Везалія, придворні лікарі врешті-решт «захищали вичікувальну стратегію»[124]; в результаті невилікувані пошкодження очей і мозку короля призвели до його смерті від сепсису через десять днів[125]. Його смерть відіграла значну роль у занепаді лицарських змагань як виду спорту, особливо у Франції[126].
Емі Робсарт
 
 8 вересня 1560 28-річну дружину Роберта Дадлі, графа Лестера, знайшли мертвою біля сходів із двома ранами на голові та зламаною шиєю. Теорії припускають, що вона кинулася зі сходів[127][128].
Ганс Штайнінґер
 
 1567 Бургомістр Браунау (тоді Баварія, нині Австрія) помер, коли зламав шию, спіткнувшись об власну бороду[129]. Бороду, довжина якої на той час становила 4,5 фута (1,4 м), зазвичай зберігали згорнутою в шкіряний мішечок[130].
Марко Антоніо Браґадін
 
 17 серпня 1571 Венеціанський генерал-капітан Фамагусти на Кіпрі був жахливо вбитий після того, як османи захопили місто. Його тягнули по стінах з мішками землі та каменем на спині; Потім його прив'язали до стільця і підняли на кріплення турецького флагманського корабля, де він піддався глузуванням матросів. Нарешті його доставили на місце страти на головній площі, прив’язали голяка до колони й живцем здерли шкіру[131]. Шкіра Браґадіна була набита соломою та зшита, на неї знову нанесені його військові знаки відмінності, і виставлено верхи на бику в глузливій процесії вулицями Фамагусти. Жахливий трофей був піднятий на щогловому вимпелі особистої галери османського командувача Аміра аль-Бахра Мустафи-паші, який мав бути доставлений до Константинополя як подарунок для султана Селіма II. Шкіру Брагадіна в 1580 році вкрав венеціанський моряк і повернув до Венеції, де її прийняли як героя, що повернувся[132].
Жертви Чорного Оксфордського асизу 1577
 
 липня 1577 В Оксфорді, Англія, щонайменше 300 людей, у тому числі лорд-головний барон казначейства сер Роберт Белл і сержант Ніколас Баргем, загинули під час суду над Роулендом Дженксом, католицьким книготорговцем, засудженим за розповсюдження брошур, що ганьблять королеву Єлизавету I, на асизі в Оксфорді. Повідомляється, що серед загиблих немає жінок і дітей[133].
Марія I Стюарт (король Шотландії)
 
 8 лютого 1587 44-річній королеві Шотландії сказали, що її мають стратити за підготовку вбивства її двоюрідної сестри, королеви Єлизавети I. Однак, коли кат, відомий лише як Булл, приготувався відрубати їй голову сокирою, перший удар не вбив Мері. Це вдарило лише по голові. Другий удар перерізав шию, але сухожилля залишилося. Пізніше кат відірвав голову Мері, щоб виявити, що її волосся було перукою[134][135].
Ендрю Перн
 
 26 квітня 1589 Віце-канцлер Кембриджського університету та декан Елі був відомий своїми частими релігійними наверненнями, щоб відповідати усталеній вірі того часу в Англії. Повідомляється, що він помер через те, що почув, як блазень королеви Єлизавети I пожартував про його невизначений духовний стан, називаючи його «той, хто не є ні небом, ні землею, але висить між ними».[136]
Тихо Браге
 
 24 жовтня 1601 Астроном захворів на сечовий міхур або нирки після відвідування бенкету в Празі й помер через одинадцять днів. Згідно з розповіддю Йоганна Кеплера з перших вуст, Браге відмовився залишити бенкет, щоб справити нужду, оскільки це було б порушенням етикету[137][138]. Після того, як він повернувся додому, він більше не міг мочитися, за винятком дуже малих кількостей і з нестерпним болем[139]. Хоча спочатку це приписувалося каменю в нирках, а пізніше — можливому отруєнню ртуттю, сучасні аналізи вказують на те, що смерть Браге стала результатом смертельного випадку уремії, викликаної запаленням простати[140][141].
Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Сер Френсіс Бекон
 
 9 квітня 1626 Англійський філософ і державний діяч помер від пневмонії після того, як набив курячу тушку снігом, щоб дізнатися, чи можна в ній зберегти м'ясо.[142][143]
Фулк Ґревіл, 1-й барон Брук
 
 30 вересня 1628 Невдоволений слуга вдарив англійського поета, драматурга та державного діяча ножем у живіт після того, як він скористався туалетом. Лікарі обробили рани тваринним жиром, який згнив, спричинивши смертельну гангрену.[144]
Єрґ Єнач
 
 24 січня 1639 Швейцарський політичний лідер був убитий людиною, яка одяглася в костюм ведмедя, щоб він міг вбити його сокирою. Інші історії кажуть, що сокира була та сама, якою Єнач убив суперника.[145]
невідомий чоловік 15 вересня 1640 Невідомий чоловік плавав у річці Святої Марії і був убитий акулою, це була перша смертельна акула в Північній Америці.[146][147]
Сефі I (шах Персії)
 
 12 травня 1642 Сефевідський правитель Ірану нібито помер через алкогольне сп'яніння під час пиятики із запрошеним із Мегрелії грузинським вельможею Шеданом Чіладзе[148].
Томас Ґрейнджер
 
 8 вересня 1642 Ґрейнджера стратили за пограбування кобили, корови, двох кіз, п’яти овець, двох телят та індика. Ґрейнджер була однією з перших людей, страчених у Плімутській колонії, і першим кавказьким неповнолітнім, засудженим до смертної кари та страченим на території нинішніх Сполучених Штатів. Кобилу, корову і телят також стратили.[149]
Сер Артур Астон
 
 1649 Під час облоги Дрогеди армія Олівера Кромвеля до смерті забила Артура Астона його власною дерев’яною ногою, оскільки вони підозрювали, що всередині сховані золоті монети[150].
Двоє невідомих хлопців 1650 Двоє хлопчиків з Вікема, графство Дарем, загинули в результаті наїзду вагона на дерев'яному потягу. Зазвичай це вважається найранішою відомою залізничною катастрофою[151].
Сер Томас Уркгарт
 
 1660 Кажуть, шотландський аристократ, ерудит і перший перекладач творів Франсуа Рабле англійською мовою помер зі сміху, почувши, що Карл II зайняв трон[152][153].
Джеймс Беттс 1667 Помер від асфіксії після того, як Елізабет Спенсер запечатала його в серванті в коледжі Тіла Христового, Кембридж, намагаючись сховати його від свого батька, Джона Спенсера[154][155].
Франсуа Ватель
 
 24 квітня 1671 Мажордом принца Людовика II де Бурбон-Конде був відповідальним за бенкет на 2000 осіб, організований на честь короля Людовика XIV у фортеці Шантії, де він помер. Згідно з листом мадам де Севіньє, Ватель був настільки засмучений пізньою доставкою морепродуктів та іншими нещасними випадками, що покінчив життя самогубством своїм мечем, а його тіло було виявлено, коли хтось прийшов повідомити йому про прибуття риби[156].
Мольєр
 
 17 лютого 1673[157] Французький драматург переніс легеневу кровотечу, викликану туберкульозом, коли грав роль іпохондрика у власній п'єсі «Удаваний хворий»[157][158]. Він замаскував свою конвульсію як частину свого виступу та закінчив шоу[157], яке закінчується мертвим персонажем у кріслі. Після вистави його віднесли в кріслі додому, де він і помер[157][158][159].
Бхай Маті Дас

Бхай Саті Дас Бхай Даяла

 
 1675 Цю трійцю шанують як ранніх сикхських мучеників. За наказом імператора Великих Моголів Аурангзеба Бхай Маті Дас був страчений, прив’язаний між двома стовпами та розпиляний навпіл[160], тоді як його молодшого брата Бхай Саті Даса загорнули у вату, змочену олією, і підпалили[161], а Бхай Даялу зварили в казан, наповнений водою і обсмажений на деревному вугіллі[162].
Томас Отвей
 
 14 квітня 1685 Англійський драматург переживав важкі часи, він страждав від бідності в останні роки життя, і через голод був змушений жебракувати про їжу. Джентльмен, який упізнав його, дав йому гінею, з якою він поспішив до пекарні, купив булочку й захлинувся від першого ковтка[163].
Жан Батіст Люллі
 
 22 березня 1687 Французький композитор помер від гангренозного абсцесу після того, як випадково проколов ногу посохом, коли він енергійно диригував "Тебе, Бога, хвалимо". У той час було прийнято диригувати, стукаючи посохом об підлогу[164]. Він відмовився від ампутації ноги, щоб усе ще міг танцювати[165]
Ганна Твінной жовтня 1703 33-річна буфетниця The White Lion була розтерзана до смерті тигром у Малмсбері, графство Вілтшир. Вона була першою людиною, яку вбив тигр в історії Великобританії[166].
Фредерик, принц Уельський
 
 31 березня 1751 Син короля Георга II та батько короля Георга III помер від тромбоемболії легеневої артерії, але зазвичай стверджували, що його вбили від удару крикетним м'ячем[167][168].
Профессор Ґеорґ Вільгельм Ріхманн
 
 6 серпня 1753 Російський фізик загинув, коли куля кульової блискавки, яку він створив у своїй лабораторії, влучила йому в лоб[169].
Генрі Голл 8 грудня 1755 94-річний британський доглядач маяка помер через кілька днів після гасіння пожежі у вежі Рудьєрда, під час якої розплавлений свинець з даху впав йому в горло. Його розтин показав, що «діафрагмальне верхнє гирло шлунка сильно запалене і виразкове, а тунція в нижній частині шлунка спалена; і з великої порожнини витяг великий шматок свинцю... який важив рівно сім унцій, п'ять драхм і вісімнадцять гранів». Зараз шматок свинцю знаходиться в колекції Національного музею Шотландії[170][171].
невідома наложниця короля Тетуя з Мангаї 1777 Приблизно в 1777 році на острові Мангая на островах Кука внаслідок падіння кокосового горіха загинула наложниця короля Тетуї[172].
Полковник Френсіс Барбер
 
 2 лютого 1783 32-річний полковник загинув, коли на нього впало дерево, коли він їхав на коні, щоб повечеряти з Джорджем Вашингтоном[173] у Ньюбурзі, штат Нью-Йорк[174].
Джеймс Отис-молодший
 
 23 травня 1783 58-річний син відомого адвоката Джеймса Отиса загинув від удару блискавки в Андовері, штат Массачусетс.[175][176]
Франтішек Кочвара
 
 2 вересня 1791 31-річний чеський скрипаль, перебуваючи в Лондоні, відвідав повію на ім’я Сюзанна Гілл і попросив зв’язати його шию петлею навколо дверної ручки, і він помер після статевого акту в результаті еротичної асфіксії.[177]
Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Джон Каммінгс
 
 березня 1809 Побачивши циркового ковтача ножів, моряк Джон Каммінгс почав насправді ковтати ножі. Одного разу він проковтнув чотири ножі, і швидко позбувся трьох, не погіршивши здоров’я. Пізніше він проковтнув 14 ножів, і через кілька днів з болем у животі всі вони пройшли. Нарешті він проковтнув 20 ножів і футляр для ножів із застібкою, але через кілька днів пройшов лише футляр; він помер після чотирьох років мук. Під час розтину в його кишках знайшли лезо ножа та пружину, а в шлунку – від 30 до 40 уламків металу, дерева та рогу.[178]
Жертви Лондонської пивної повені
 
 17 жовтня 1814 На пивоварні Horse Shoe Brewery компанії Meux & Co вибухнув дерев’яний чан із портером, що бродив тамб заввишки 22 фути (6,7 м), викликавши ланцюгову реакцію та знищивши кілька великих пивних бочок. Згодом пиво затопило сусідні нетрі та вбило 8 людей. Кілька людей також згодом померли від отруєння алкоголем у результаті випаровування спиртного[179].
Ґовернер Морріс
 
 6 листопада 1816 Автор преамбули до Конституції Сполучених Штатів помер від інфекції, спричиненої тим, що він встромив китову кістку у свої сечовій системі.[180][181][182]
Вільям Гаскіссон
 
 15 вересня 1830 60-річний британський державний діяч, фінансист і член парламенту був насмерть розчавлений ракетою Стівенсона після невдалої спроби повернути локомотив заднім ходом[183].
Джейн Ґудвін 22 жовтня 1844 22-річна жінка померла від тугого корсета в церковній стасидії в Данді, Шотландія.[184]
Вільям Снайдер 11 січня 1854 13-річний хлопець помер у Сан-Франциско, штат Каліфорнія, після того, як цирковий клоун крутив його за п’яти[185].
Людовит Штур
 
 12 січня 1856 Видатний словацький актор помер внаслідок вогнепального поранення, яке він ненавмисно завдав під час стрибка через струмок[186].
Жертви Бредфордського отруєння цукерками 1858 У Бредфорді, Англія, партія солодощів була випадково отруєна оксидом арсену (III) людиною, яку анонімно називають "Гамбаґ Біллі". Було доставлено та продано близько п’яти ящиків цукерок. Близько 20 людей загинули і 200 постраждали від дії отрути[187][188].
Джим Крейтон
 
 18 жовтня 1858 21-річний американський бейсболіст із Мангеттена помер від болю в животі, ймовірно, спричиненого кидком власного м’яча, який, ймовірно, спричинив розрив сечового міхура або розрив грижі[189].
Матильда Австрійська
 
 6 червня 1867 Дочка ерцгерцога Альбрехта, герцога Тешенського, підпалила свою сукню, намагаючись приховати сигарету від батька, який заборонив їй палити[190][191].
Мері Ворд
 
 31 серпня 1869 Ірландський вчений, натураліст, мікроскопіст, письменник і художник загинув у кареті, побудованій синами Вільяма Парсонса. Коли їхала в кареті, вона врізалася в поворот, через що Уорд вилетіла з вагона, де вона отримала порізи, синці та кровотечу з вух. Це перша відома смертна карета.[192]
Клемент Валландиґем
 
 17 червня 1871 Американський політик і адвокат, який захищав обвинуваченого у вбивстві, випадково застрелився, демонструючи, як жертва могла це зробити. Його клієнта виправдали[193][194].
Генрі Тейлор
 
 листопад 1872 Носця на кладовищі Кенсал-Ґрін у Лондоні розчавило труною, яку він допомагав нести, після того, як спіткнувся об камінь. Повідомляється, що вдова чоловіка в ньому "ледь не впала в істерику"[195].
Жертви пожежи Дублінського віскі
 
 18 червня 1875 У Те-Лібертіс, Дублін, Ірландія (на той час частина Сполученого Королівства), спалахнула пожежа на митному складі Лоуренса Мелоуна на розі вулиці Арді, де зберігалося 5000 оксофтів (262 500 імперських галонів або 1 193 000 літрів або 315 200 галонів США) віскі зберігалися. Через спеку бочки в сховищі вибухнули, через двері та вікна палаючої будівлі потік віскі. Потім палаюче віскі полетіло по вулицях, де швидко зруйнувало ряд невеликих будинків. Незважаючи на збитки від пожежі, усі 13 загиблих померли в результаті отруєння алкоголем після вживання нерозбавленого розлитого віскі[196][197].
Королева Сунанта Кумарірат
 
 31 травня 1880 19-річна королева короля Сіаму Рами V загинула, коли її човен перекинувся. Зібрався великий натовп, але ніхто з них не міг допомогти, тому що дотик до королеви був смертним злочином.[198]
Гейґ і ще одна служниця жовтня 1881 Британському слугі одного Берчалла його господар доручив дістати чотирипатронний пістолет[199], Гейґ зробив це, але під час огляду пістолета він вистрелив собі в щелепу, що спричинило миттєву смерть. Його виявила інша служниця, яка також застрелилася[200].
Сер Вільям Пейн-Ґолвей, 2-й баронет 19 грудня 1881 Колишній депутат британського парламенту помер від серйозних внутрішніх травм, коли він впав на ріпу під час полювання[201][202].
Луїза Крукшенк липня 1882 18-річна дівчина в Брукліні покінчила життя самогубством, проковтнувши фарбу паризької зелені на основі миш'яку. Крукшенк «часто висловлював бажання померти» і зрештою купив фарбу в господарському магазині замість того, щоб купити миш’як в аптеці, що викликало б запитання. Наступного дня Крукшенк грала на піаніно, коли захворіла через фарбу. Повідомляється, що її останніми словами були: «Мамо, я можу тобі сказати. Я взяла Paris Green. Я зробила те, що сказала, що зроблю».[203][204]
Алан Пінкертон
 
 1 липня 1884 Засновник детективної аґенції Pinkerton спіткнувся об хідник і сильно прикусив собі язик, який заразився гангреною[205].
Семюел Ворделл 31 грудня 1885 Ліхтарник у Флетбуші, Бруклін, Нью-Йорк, прикріпив до свого будильника камінь вагою 10 фунтів (4,5 кг), який розбивався на підлогу і прокидав його. Напередодні Різдва він переставляв меблі для вечірки, але забув змінити кімнату після цього. Коли наступного ранку спрацював механізм сигналізації, камінь впав йому на голову і вбив його[206][207].
Невідомий іракець 22 серпня 1888 Близько 20:30 злива метеоритів обрушилася «як дощ» на село в Сулейманії, Ірак (тоді частина Османської імперії). Один чоловік загинув, а іншого паралізувало. Його смерть вважається єдиним достовірним випадком смерти від метеорита[208].
Джеймс Джозеф Стамбо 22 лютого 1890 7-річна дитина з Монтани впала в гарячі джерела Єллоустонського національного парку. Він був першою зареєстрованою людиною, яка померла в Єллоустоуні[209].
Ісаак Раббанович 1891 У Вільні (Російська імперія, нині Вільнюс в Литві) ведмідь зайшов у корчму і випив кілька бочок горілки. Коли Раббанович спробував випити алкоголь, він був до смерті обійнятий п’яним ведмедем разом із двома синами та дочкою[210].
Айзек Вудс 1896 55-річний колодязь працював у колодязі глибиною 25 футів в окрузі Рендолф, штат Джорджія, коли шар бруду та піску вилився в колодязь, поховавши його заживо[211].
Бриджит Дрисколл
 
 17 серпня 1896 44-річна жінка, перший зареєстрований випадок пішоходки, загиблої в результаті зіткнення з автомобілем у Великій Британії[212][213], була збита на території Кришталевого палацу в Лондоні автомобілем, що належить англо-французькій автомобільній компанії. під час показових поїздок.
Саломон Авґуст Андре, Кнут Френкель і Нільс Стріндберґ жовтня 1897 Група чоловіків померла від виснаження на острові Квітея, намагаючись дістатися до Північного полюса на повітряній кулі[214].
Імператриця Єлизавета Австрійська
 
 10 вересня 1898 Італійський анархіст Луїджі Лучені вдарив тонким напилком під час прогулянки Женевою зі своєю фрейліною Ірмою Старай. Рана пробила перикард і легеню. Її надзвичайно тугий корсет тримав рану закритою, тому вона не усвідомила, що сталося (вважаючи, що її вдарив перехожий), і деякий час йшла далі, перш ніж впасти[215][216].
Джозеф Ґрил 29 липня 1899 За даними The Anaconda Standard, господар салону на ім’я Джозеф Ґрил був убитий електричним струмом 102 вольтами електрики та помер у своєму барі в Анаконді, штат Монтана.
Ім'я особи Зображення Дата смерті Тонкощі
Жертви отруєння пивом у 1900 році в Англії
 
 1900 В регіоні Мідлендз, північному заході Англії та Манчестері лікарі помітили, що у завзятих любителів оніміння рук або ніг. Проте приблизно 41 людина померла від периферичного невриту, і люди вирішили провести розслідування. Вони виявили, що причиною є алкогольна невропатія, викликана неочищеною сірчаною кислотою з додаванням миш'яку. Понад 6000 людей померли від отрути, більшість із них були паралізовані[217][218].
Жертви катастрофи на День подяки
 
 29 листопада 1900 Під час матчу з американського футболу The Big Game 1900 року між Каліфорнійськими Голден Беарз і Стенфордським Кардиналом у Сан-Франциско. Великий натовп людей, які не хотіли платити 1 долар США (еквівалент 40 доларів сьогодні) за вхідний квиток, зібрався на даху склодувної фабрики, щоб безкоштовно подивитися. Дах обвалився, багато глядачів викинулися на піч. Із сотень людей на даху щонайменше 100 впали з чотирьох поверхів на завод. Ще від 60 до 100 людей впали прямо на верхню частину печі, температура поверхні якої, за оцінками, становила близько 500 °F (260 °C). В результаті обвалу даху були обірвані паливні труби, на багатьох постраждалих було розбризкано гаряча олива. Паливо також спалахнуло, запаливши багато тіл[219]. Двадцять три людини загинули, ще понад 100 отримали поранення. Ця катастрофа залишається найбільшою за кількістю жертв аварією на спортивних змаганнях в історії США[220].
Адельберт С. Гей
 
 23 червня 1901 24-річний американський консул і політик помер після падіння з висоти 60 футів (18 м) з вікна готелю New Haven House в Нью-Гейвені, Коннектикут. Газета San Francisco Call припускала, що Гей сидів біля вікна для повітря і в кінцевому підсумку заснув, що й призвело до його смерті[221].
Стентон Вокер 25 жовтня 1902 20-річний хлопець дивився на аматорську бейсбольну гру в Морристауні,, штат Огайо, разом з двома друзями, які сиділи по обидва його боки. Один з друзів попросив ножа від іншого, щоб загострити свій олівець, так як він вів рахунок, і коли він закінчив, передав ніж Вокеру, щоб той передав його іншому другові. Поки Вокер тримав ніж, м'яч, відлетівши не в ту сторону, вдарив його по руці і загнав ніж у груди поруч з серцем. Його друзі спитали, чи він постраждав, і він відповів "не дуже", але рана швидко почала сильно кровоточити, і він помер через кілька хвилин[222].
Невідомий гаваєць 1903 Невідомого чоловіка забили до смерті Біблією під час невдалого церемонії зцілення в Гонолулу, Гаваї[223]. Його лікували від малярії, коли його родина викликала Кахуну, який вирішив, що він був одержимий дияволами і намагався вигнати демонів[224]; Кахуну було пред'явлено звинувачення в ненавмисному вбивстві.[225]
Ед Делаганті
 
 2 липня 1903 Американський бейсболіст Філліз помер після того, як його зняли з поїзда в стані алкогольного сп’яніння, він впав з Міжнародного мосту та переплив Ніагарський водоспад. Повідомляється, що Делаганті випив п’ять рюмок віскі, зламав футляр із пожежною сокирою, спробував штовхнути через перегородку, і нібито схопив жінку за щиколотки та спробував витягнути її зі спального місця. Можливо, він також погрожував іншим пасажирам бритвами. Провідниця зняла його з поїзда і попросила заспокоїтися, тому що він все ще в Канаді, на що він нібито крикнув: «Мені все одно, в Канаді я чи мертвий!» Пізніше він зіткнувся і, можливо, побився з Семом Кінгстоном, місцевим нічним сторожем, після чого пішов у річку та переплив водоспад. Розповідь Кінгстона про інцидент була неоднозначною та суперечливою; незрозуміло, чи Делаханті навмисно штовхнули, він випадково впав чи вирішив стрибнути[226].
Бенджамін Тейлор А Белл 1 березня 1904 18 лютого 1904 року, канадський журналіст, користуючись своїм звичним коротким шляхом до офісу Canadian Mining Review через сусідній магазин, пройшов через неправильні двері в магазині і впав на 10 футів (3,0 м) в шахту ліфта. Він помер від отриманих травм через 12 днів.[227]
Джон Мортенсен 1 травня 1904 19-річний мисливець на качок з Вайроа, Нова Зеландія, потонув приблизно у 6 дюймах (15 см) води на заповіднику Whare-o-Maraenui в Нейпірі, Нова Зеландія, очевидно, впавши під час епілептичного нападу.[228]
Джон Еріксен 4 липня 1904 11-річний хлопчик із Б’ютта, штат Монтана, пропав безвісти 4 липня, а через 4 дні його знайшли мертвим під купою вугілля в контейнері поблизу північно-тихоокеанської круглої будівлі[229].
Мелісса М. Тіманн 7 липня 1904 50-річна мешканка Лос-Анджелеса випала з трамвая і вдарилася потилицею об землю, через що зубці алюмінієвого гребінця, який вона носила, увійшли в її череп.[230]
Клеренс Медісон Дейлі
 
 2 жовтня 1904 39-річний американський склодув помер від радіації, яка потрапила на руки під час використання рентгена ручної роботи. Деллі є першою людиною, яка померла від рентгенівського опромінення[231].
Джейн Стенфорд
 
 28 лютого 1905 Засновниця Стенфордського університету загадково померла від отруєння стрихніном. За чутками, випадок її смерті був отруєнням, але пізніше змінився на «природні причини», за словами Девіда Старра Джордана. Хто або що вбив Стенфорда, досі залишається загадкою[232].
Л. Р. Девіс 1906 76-річний ув'язнений державного будинку для божевільних у Норфолку, штат Небраска, отримав умовно-дострокове звільнення. Побачивши онука, який прийшов забрати його додому, «він так зрадів, що раптом здохнув»[233].
Томас Селфридж
 
 17 вересня 1908 Томас Селфридж і Орвіл Райт презентували військовий флаєр Райта 1908 року дивізії Корпусу зв’язку армії США у Форт-Маєрі. Літак зробив 41⁄2 обертів навколо форту, перш ніж зіткнутися з проблемами та розбитися. Череп Селфріджа розколовся, і він помер миттєво[234].
Дітріх фон Гюльсен-Гезелер
 
 14 листопада 1908 Начальник Німецького імператорського військового кабінету помер від серцевого нападу у віці 56 років після того, як дав балетний виступ Кайзеру Вільгельму II та іншим членам мисливської партії, що перебували в Палаці Донауешінґен. Невдовзі після закінчення свого виступу і поклону він знепритомнів і був оголошений мертвим на місці події[235][236]. Обставини його смерті були приховані військовими чиновниками, щоб не розпалювати громадське обурення через справу Ойленбурга, урядовий скандал, пов'язаний з звинуваченнями в гомосексуальній поведінці проти членів кабінету та оточення Кайзера[236].
Джордж Спенсер Міллет
 
 15 лютого 1909 Американський підліток, який працював офісним хлопчиком у страховій компанії в будівлі Metropolitan Life в Нью-Йорку, тікав від шести молодих стенографісток на своєму робочому місці, які мали намір поцілувати його на честь його 15-річчя, несучи в нагрудній кишені гумку для стирання чорнила. Коли жінки наблизилися для поцілунків, він упав уперед, і вістря гумки пробило його серце, що призвело до його смерті.[237][238]
Док Паверс
 
 26 квітня 1909 38-річний американський бейсболіст вищої ліги врізався у стіну, намагаючись зловити фол-бол під час гри на Shibe Park у Філадельфії 12 квітня 1909 року. Він помер від внутрішніх травм через два тижні.[239]
Бенджамін С. Кредвелл квітня 1910 26-річний власник аптеки з Расіна, штат Вісконсін, загинув, впавши з поїзда в струмок у Вейлі, штат Айова, за загадкових обставин[240].
Джордж Веддер лютого 1911 Чоловік із Нью-Йорка покінчив із собою після того, як увійшов у галюцинацію, що дружина сказала йому покінчити з собою. Кажуть, що Веддер порушив «урочисту клятву» про те, що він буде вірним своїй дружині. Чоловіка знайшли мертвим у водосховищі Форт-Філд.[241]
Джек Деніел
 
 9 жовтня 1911 Американський виробник віскі з Лінчбурга, штат Теннессі, помер від інфекції після того, як нібито був засмучений тим, що вибив свій сейф із розчарування, оскільки не міг пригадати комбінацію для свого сейфа, яка призвела до гангрени.[242]
Франц Райхелт
 
 4 лютого 1912 Кравець і винахідник стрибнув з Ейфелевої вежі і впав на смерть, одягнувши протипад із тканини, який він винайшов. Друзі та влада просили його використати манекен для цього подвигу, але він відмовився, сказавши, що «я маю намір довести цінність свого винаходу». Він був відомий як Летючий кравець[243].
Швейцарська пара
 
 грудня 1912 Подружжя відвідало водоспад Гандеґґ поблизу Майрінґена, Швейцарія. Поки вони були там, міст, на якому вони стояли, зламався, і вони впали з висоти 240 футів (73 м) у вир[244].
Дружина Джима Томасона 6 травня 1913 Як повідомляє Washington Telegraph, дружина Джима Томасона померла незабаром після укусу бджоли в Колумбусі, штат Арканзас. Жінка направляла свого чоловіка на висадку бджолиного рою, коли раптово вжалила і втекла в будинок, де впала без свідомости і через три дні померла[245].
Джуліан Карлтон
 
 7 жовтня 1914 Слуга американського архітектора Френка Ллойда Райта вчинив масове вбивство 15 серпня 1914 року в майстерні Райта Талієсін, під час якого він убив семеро людей сокиркою та підпалив студію. Потім Карлтон спробував покінчити життя самогубством, випивши хлоридної кислоти. Однак це не змогло його вбити. Після ледь не лінчування Карлтон був заарештований і відправлений у в'язницю в Доджвіллі, штат Вісконсін, де, серйозно пошкодивши стравохід, помер від голоду через 47 днів[246][247].
Ентоні Вілдінґ
 
 9 травня 1915 Знаменитий тенісист і ветеран війни загинув після розриву кульового снаряда на даху землянки, в якій він ховався.[248]
Роуз Телбот Буллард
 
 22 грудня 1915 Лікар і професор медичної школи з Бірмінгема, штат Айова, невідомо помер від зараження крові після ускладнень, викликаних невдалим лікуванням зубної інфекції.[249][250]
Григорій Распутін
 
 30 грудня 1916 Російський містик помер від трьох вогнепальних поранень, одне з яких було пострілом в лоб. Мало що точно відомо про його смерть, а обставини його смерті були предметом значних спекуляцій[251]. За словами самого його вбивці, князя Фелікса Юсупова, Григорій Распутін вживав чай, тістечка та вино, додане ціанідом, але, здавалося, це не вплинуло на нього. Тоді він отримав поранення в груди і вважався мертвим, але через деякий час він підскочив і напав на Юсупова, який звільнився і втік. Распутін пішов за ним і вийшов на подвір’я, перш ніж його знову застрелили, і він впав на сніговий берег. Потім змовники загорнули його тіло і кинули в річку Мала Невка.[252]
Жертви затоплення Бостона патокою
 
 15 січня 1919 21 людина загинула і 150 отримали поранення внаслідок вибуху великого резервуару з патокою в Норт-Енді Бостона[253].
Рей Чепмен
 
 17 серпня 1920 16 серпня 1920 року, поки він був готовий бити, 29-річний бейсболіст «Клівленд Індіанс» отримав удар у голову від удару Карла Мейса з «Нью-Йорк Янкіз» і помер через 12 годин.[254]
Олександр I (король Греції)
 
 25 жовтня 1920 27-річний грецький король помер від сепсису після того, як його вкусила домашня тварина лісової макаки стюарда палацу в його саду, коли він намагався розірвати бійку між своєю німецькою вівчаркою та іншою мавпою.[255]
Томас Лінн Бредфорд
 
 5 лютого 1921 Намагаючись переконатися в існуванні загробного життя, спіритуаліст покінчив життя самогубством, запечатавши свою квартиру в Детройті, задувши пілот свого обігрівача та включивши газ, померши від отруєння чадним газом. Бредфорд мав намір повідомити про свої висновки колезі-спіритуалістці Рут Старквезер Доран, але через кілька тижнів після його смерті The New York Times опублікувала статтю «Мертвий спіритуаліст мовчить».
Джордж Герберт, 5-й граф Карнарвон
 
 5 квітня 1923 Фінансист Говарда Картера, який шукав Тутанхамона, помер після того, як укус комара, який він порізав під час гоління, став інфекційним. Деякі приписували його смерть так званому прокляттю фараонів.[256][257]
Френк Гейс
 
 4 червня 1923 22-річний жокей з Елмонта, штат Нью-Йорк, помер від серцевого нападу посеред бігу та впав на коня, який, тим не менш, перетнув фініш першим, все ще несучи його тіло.[258][259][260]
Марта Менсфілд
 
 30 листопада 1923 Коли 24-річна американська кіноактриса була на зйомках у Сан-Антоніо, штат Техас, на зйомках драми про громадянську війну в США «Воррени з Вірджинії», член знімальної групи необережно кинув запалений сірник, від чого спалахнули спідниці та волани її костюму в стилі часів громадянської війни в США. Менсфілд щойно закінчила зйомки своїх сцен і пішла в машину, коли її одяг спалахнув. Колега по фільму Вілфред Лайтелл і водій змогли загасити полум'я, і ​​Менсфілд була терміново доставлена ​​в лікарню, де вона померла наступного дня від отриманих травм[261][262].
Торнтон Джонс 1924 Адвокат із Бангора, Гвінед, Уельс, прокинувся та виявив, що йому перерізали горло. Потягнувши папір і олівець, він написав: «Мені наснилося, що я це зробив. Я прокинувся, щоб переконатися, що це правда», і помер через 80 хвилин. Він зробив це сам, будучи без свідомості[263]. Слідство в Бангорі винесло вердикт "самогубство в стані тимчасового божевілля"[264].
Калвін Кулідж-молодший 7 липня 1924 16-річний молодший син Калвіна Куліджа грав у теніс зі старшим братом на тенісних кортах Білого дому і нехтував носінням шкарпеток. Пухир на третьому пальці його правої ноги швидко заразився, і він помер трохи більше ніж через тиждень, коли почався сепсис[265].
Боббі Ліч
 
 26 квітня 1926 Американський каскадер помер після невдалої ампутації інфікованої ноги, яку він зламав, послизнувшись на апельсиновій кірці. П’ятнадцять років тому він переплив Ніагарський водоспад у бочці[266].
Філліп Макклін 1926 16-річний підліток і його брат били палицею казуара на сімейній території в Моссмані, штат Квінсленд[267], коли він збив його з ніг, вдарив ногою в шию і зробив великий поріз, що призвело до смерті від втрати крові[268].
Айседора Дункан
 
 14 вересня 1927 Американська танцівниця зламала шию в Ніцці, Франція, коли її довгий шарф заплутався в колесі з відкритими спицями та задній осі автомобіля Amilcar CGSS, в якому вона їхала[269].
Ґледіс Броквелл
 
 2 липня 1929 34-річна кіноактриса померла від перитоніту та травм внутрішніх органів, як повідомляється, в результаті автомобільної аварії в Калабасасі, Каліфорнія. Коли Томас Стенлі Бреннан, друг Броквелла, керував автомобілем, він перелетів через 75-футову (23-метрову) насип, де її розчавило під ним. Їй зробили чотири переливання крові, поки не почався перитоніт[270].
  1. ↑ Elder, Edward (1849), Menes, у Smith, William (ред.), Dictionary of Greek and Roman biography and mythology, т. 2, Boston: Charles C. Little & James Brown.
  2. ↑ Manetho, The Fragments of the Aegyptiaca, Book I
  3. ↑ Abo Bakr Mohamed, Ahmed (квітень 2015). The Assassination of King "Teti": A New Perspective Based on Recent Discoveries and Archeological Evidence. Annals of the Faculty of Arts, Ain Shams University (англ.). 43 (квітень - червень (A)): 251—260. doi:10.21608/aafu.2015.6991.
  4. ↑ Teti (англ.).
  5. ↑ https://www.biblica.com/bible/?osis=niv:Judges%204%E2%80%935
  6. ↑ The Ten: Most unusual biblical deaths. Adventist Record (en-AU) . 25 лютого 2020. Процитовано 25 серпня 2024.
  7. ↑ Irwin, Brian P. (2012). Not Just Any King: Abimelech, the Northern Monarchy, and the Final Form of Judges. Journal of Biblical Literature. 131 (3): 443—454. doi:10.2307/23488248. hdl:1807/77554. JSTOR 23488248. An additional connection between the Abimelech narrative and the early northern monarchy may be present also in the story of Abimelech's unusual and violent death in Thebez.
  8. ↑ The Ten: Most unusual biblical deaths. record.adventistchurch.com (англ.). Процитовано 31 липня 2024.
  9. ↑ Тіт Лівій, Ab Urbe сondita книга I
  10. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 14. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 112. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Terpander was an excellent harper, and while he was singing to his harp at Sparta, and opened his mouth wide, a waggish person that stood by threw a fig into it so unluckily, that he was strangled by it.
  11. ↑ Suidas. «Δράκων [Архівовано 3 листопада 2015 у Wayback Machine.]», Suda On Line, Adler number delta, 1495.
  12. ↑ Felton, Bruce; Fowler, Mark (1985). Most Unusual Death. Felton & Fowler's Best, Worst, and Most Unusual. Random House. с. 161. ISBN 978-0-517-46297-3.
  13. ↑ McGlew, James F. (1993). Tyranny and Political Culture in Ancient Greece. Ithaca, New York and London, England: Cornell University Press. с. 108—109. ISBN 978-0-8014-8387-5 — через Google Books.
  14. ↑ Murray, Alexander (2007). Suicide in the Middle Ages: Volume 2: The Curse on Self-Murder. Oxford, England: Oxford University Press. с. 128. ISBN 978-0-19-820731-3 — через Google Books.
  15. ↑ Groebner, Valentin (2002) [2000]. Carras, Ruth Mazo; Peters, Edward (ред.). Liquid Assets, Dangerous Gifts: Presents and Politics at the End of the Middle Ages. The Middle Ages Series. Переклад: Selwyn, Pamela E. Philadelphia: University of Pennsylvania Press. с. 131. ISBN 978-0-8122-3650-7 — через Google Books.
  16. ↑ 国学原典·史部·二十四史系列·史记·卷三十九 [Original Classic of Chinese Studies - Historical Department - Twenty-Four Histories Series - Historical Records] (кит.). Т. 39. Процитовано 6 липня 2024 — через www.guoxue.com.
  17. ↑ Matlock, Brett; Matlock, Jesse (2011). The Salt Lake Loonie. University of Regina Press. с. 81.
  18. ↑ Gardiner, EN (1906). The Journal of Hellenic Studies. Nature. 124 (3117): 121. Bibcode:1929Natur.124..121.. doi:10.1038/124121a0. S2CID 4090345. Fatal accidents did occur as in the case of Arrhichion, but they were very rare...
  19. ↑ Maximus, Valerius (1678) [прибл. 30 AD]. Book VI, Chapter III; Of Severity. Factorum et Dictorum Memorabilium Libri IX. Переклад: Speed, Samuel. London. Процитовано 26 вересня 2024 — через Attalus.org. But the severity of Cambyses was more extraordinary, who caused the skin of a certain corrupt judge to be flayed from his body, and nailed upon the seat, where he commanded the man's son to take his place. However by this savage and unusual punishment of a judge, he - a king and a barbarian - ensured that no judge in future could be corrupted.
  20. ↑ Gruesome, bizarre, and some unsolved: 44 of the most unusual deaths from history. Weird. mru.ink (амер.). 30 вересня 2023. Процитовано 31 серпня 2024.
  21. ↑ Copeland, Cody (10 лютого 2021). The Bizarre Death Of Milo Of Croton. Grunge.com. Процитовано 3 січня 2022. Milo of Croton's death was bizarre, but fitting
  22. ↑ а б в г д Marvin, Frederic Rowland (1900). The Last Words (Real and Traditional) of Distinguished Men and Women. Troy, New York: C. A. Brewster & Co. Процитовано 5 січня 2022 — через Google Books. To some of the most distinguished of our race death has come in the strangest possible way, and so grotesquely as to subtract greatly from the dignity of the sorrow it must certainly have occasioned.
  23. ↑ Bark, Julianna (2007—2008). «The Spectacular Self: Jean-Etienne Liotard's Self-Portrait Laughing».
  24. ↑ Burkert, Walter (1972). Lore and Science in Ancient Pythagoreanism. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 117. ISBN 978-0-674-53918-1 — через Google Books.
  25. ↑ а б в Simoons, Frederick J. (1998). Plants of Life, Plants of Death. Madison, Wisconsin: University of Wisconsin Press. с. 225—228. ISBN 978-0-299-15904-7 — через Google Books.
  26. ↑ Zhmud, Leonid (2012). Pythagoras and the Early Pythagoreans. Переклад: Windle, Kevin; Ireland, Rosh. Oxford, England: Oxford University Press. с. 137, 200. ISBN 978-0-19-928931-8 — через Google Books.
  27. ↑   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Anacreon . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 1. Cambridge University Press. с. 906—907. (англ.)
  28. ↑ Fairweather, Janet (1973). Death of Heraclitus. с. 2. Архів оригіналу за 6 листопада 2017.
  29. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 6. Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man. Т. 1 (вид. A new). London. с. 111. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Heracl[t]ius, the Ephesian, fell into a dropsy, and was thereupon advised by the physicians to anoint himself all over with cow‑dung, and so to sit in the warm sun; his servant had left him alone, and the dogs, supposing him to be a wild beast, fell upon him, and killed him.
  30. ↑ а б Thucydides I, 138 [Архівовано 5 квітня 2008 у Wayback Machine.]
  31. ↑ а б в Marr, John (October 1995). The Death of Themistocles. Greece & Rome. 42 (2): 159—167. doi:10.1017/S0017383500025614. JSTOR 643228. S2CID 162862935.
  32. ↑ Plutarch Themistocles, 31 [Архівовано 3 березня 2008 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Diodorus XI, 58 [Архівовано 24 вересня 2008 у Wayback Machine.]
  34. ↑ Aristophanes 84–85 [Архівовано 11 червня 2015 у Wayback Machine.]
  35. ↑ Pliny the Elder, chapter 3, Naturalis Historiæ, т. Book X
  36. ↑ La tortue d'Eschyle et autres morts stupides de l'Histoire, Editions Les Arènes, 2012, ISBN 978-2352042211
  37. ↑ а б McKeown, J. C. (2013). A Cabinet of Greek Curiosities: Strange Tales and Surprising Facts from the Cradle of Western Civilization. Oxford, England: Oxford University Press. с. 136—137. ISBN 978-0-19-998210-3.
  38. ↑ Gregory, Andrew (2013). The Presocratics and the Supernatural: Magic, Philosophy and Science in Early Greece. New York City, New York and London, England: Bloomsbury Academic. с. 178. ISBN 978-1-4725-0416-6.
  39. ↑ Diogenes Laërtius, viii. 69 [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
  40. ↑ Meyer, T. H. (2016). Barefoot Through Burning Lava: On Sicily, the Island of Cain – An Esoteric Travelogue (англ.). Temple Lodge Publishing. ISBN 978-1906999940. Процитовано 11 вересня 2017.
  41. ↑ Horace, Ars Poetica, 465–466
  42. ↑ 8 strangest deaths of history's ancient rulers. Sky HISTORY TV channel (англ.). Процитовано 3 серпня 2024.
  43. ↑ Almagor, Eran (1 серпня 2018), Ctesias (b), Plutarch and the Persica (англ.), Edinburgh University Press, с. 73—133, ISBN 978-0-7486-4555-8, процитовано 3 серпня 2024
  44. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 8. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 111. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Polydamus, the famous wrestler, was forced by a tempest into a cave, which being ready to fall into ruins by the violent and sudden incursion of the waters, though others fled at the signs of the danger's approach, yet he alone would remain, as one that could bear up the whole heap and weight of the falling earth with his shoulders; but he found it above all human strength, and so was crushed in pieces by it.
  45. ↑ Frater, Jamie (2010). 10 truly bizarre deaths. Listverse.Com's Ultimate Book of Bizarre Lists. Ulysses Press. с. 12–14. ISBN 978-1-56975-817-5.
  46. ↑ J. C. McKeown (2013). A Cabinet of Greek Curiosities: Strange Tales and Surprising Facts from the Cradle of Western Civilization. Oxford University Press. с. 102. ISBN 978-0-19-998212-7. Ctesias, the Greek physician to Artaxerxes, the king of Persia, gives an appallingly detailed description of the execution inflicted on a soldier named Mithridates, who was misguided enough to claim the credit for killing the king's brother, Cyrus...
  47. ↑ McKeown, J. C. (2013). A Cabinet of Greek Curiosities: Strange Tales and Surprising Facts from the Cradle of Western Civilization. Oxford, England: Oxford University Press. с. 157. ISBN 978-0-19-998210-3.
  48. ↑ Diogenes Laërtius, ix.43 [Архівовано 5 січня 2017 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Diogenes Laertius (1925). Lives of Eminent Philosophers 6.2. Diogenes. Digital Loeb Classical Library (англ.). doi:10.4159/dlcl.diogenes_laertius-lives_eminent_philosophers_book_vi_chapter_2_diogenes.1925. Процитовано 4 липня 2024.
  50. ↑ Preface, Diogenes Laertius: Lives of Eminent Philosophers, Cambridge University Press, 9 травня 2013, с. ix—xii, doi:10.1017/cbo9780511843440.001, ISBN 978-0-521-88681-9, процитовано 6 липня 2024
  51. ↑ Suda α 2735.
  52. ↑ Baldi, Dino (2010). Morti favolose degli antichi (італ.). Macerata: Quodlibet. с. 50. ISBN 978-8874623372.
  53. ↑ Hubbell, Sue (1 січня 1997). Let Us Now Praise the Romantic, Artful, Versatile Toothpick. Smithsonian.
  54. ↑ The Life of Pyrrhus. The Parallel Lives. Т. IX. Переклад: Perrin, Bernadotte. Loeb Classical Library. 1920. ISBN 9780674991125. Процитовано 6 липня 2024 — через University of Chicago.
  55. ↑ Athenaeus, Deipnosophistae, 9.401e.
  56. ↑ Cameron, Alan (1991). How thin was Philitas?. The Classical Quarterly. 41 (2): 534—538. doi:10.1017/S0009838800004717. S2CID 170699258.
  57. ↑ а б Laërtius, 1925, § 28.
  58. ↑ а б Dawson, Raymond, ред. (2007). The First Emperor. Oxford University Press. с. 82, 150. ISBN 978-0-19-152763-0.
  59. ↑ Laertius, Diogenes (1965). Lives, Teachings and Sayings of the Eminent Philosophers, with an English translation by R.D. Hicks. Cambridge, Mass/London: Harvard UP/W. Heinemann Ltd.
  60. ↑ Mulligan, Bret. Hannibal (247-183 BC). Dickinson College Commentaries. Процитовано 24 липня 2024.
  61. ↑ The Funniest And Weirdest Ways People Have Actually Died –. visual.ly. Архів оригіналу за 30 квітня 2017.
  62. ↑ Mayor, Adrienne. The Poison King The Life and Legend of Mithridates. New Jersey: Princeton University Press, pp. 166—171. | Dio, Cassius. Roman History, Vol. 40, p. 27. Reproduced in Vol. III of the Loeb Classical Library edition. 1914.
  63. ↑ Maximus, Valerius (1678) [прибл. 30 AD]. Book IX, Chapter XII; Of Unusual Deaths. Factorum et Dictorum Memorabilium Libri IX. Переклад: Speed, Samuel. London. Процитовано 5 вересня 2024 — через Attalus.org. But not to digress any further, let us mention those who have perished by unusual deaths.
  64. ↑ Diodorus Siculus. Book 37. Bibliotheca historica. Процитовано 5 вересня 2024 — через Attalus.org. He killed himself in a strange and unusual way; for he shut himself up in a newly plastered house, and caused a fire to be kindled, by the smoke of which, and the moist vapours from the lime, he was there stifled to death.
  65. ↑ Cassius Dio, xlvii 49. Appian, Bellum Civile iv 136.
  66. ↑ Church, Alfred J. (1883). Roman Life in the Days of Cicero. London: Seeley, Jackson, & Halliday.
  67. ↑ Brigden, James. 8 strangest deaths of history's ancient rulers. Sky HISTORY (англ.). Hearst Networks UK. Процитовано 27 вересня 2024.
  68. ↑ Tronson, Adrian (1998). Vergil, the Augustans, and the Invention of Cleopatra's Suicide—One Asp or Two?. Vergilius. 44: 31—50. JSTOR 41587181. For other testimony to the bizarre practice of seeking death by snake-bite, see the sources cited in note 17 above.
  69. ↑ Suetonius Tranquillus, Gaius. The Lives of the Twelve Caesars.
  70. ↑ LacusCurtius • Tacitus, Annals – Book VI Chapters 28–51. penelope.uchicago.edu. Процитовано 30 травня 2019.
  71. ↑ Granger Ryan & Helmut Ripperger, The Golden Legend Of Jacobus De Voragine Part One, 1941.
  72. ↑ Cossetta, Erin (12 квітня 2021). Here's What An Upside Down Cross Really Means. Thought Catalog. Процитовано 15 серпня 2021.
  73. ↑ Lives of the Saints: August: 24. St. Bartholomew, Apostle. sacred-texts.com. Процитовано 26 липня 2024.
  74. ↑ Oil of Saints. Catholic Encyclopedia. Процитовано 21 липня 2024 — через www.newadvent.org.
  75. ↑ Il Grande Dizionario dei Santi e dei Beati (італ.). Т. 4. Rome: Finegil Editoriale/Federico Motta Editore. 2006. с. 217—218.
  76. ↑ Catholic Online. St. Lawrence – Martyr. Архів оригіналу за 4 січня 2018.
  77. ↑ Saint Lawrence of Rome. CatholicSaints.Info. 26 жовтня 2008. Архів оригіналу за 14 лютого 2015.
  78. ↑ Nigel Jonathan Spivey (2001), Enduring Creation: Art, Pain, and Fortitude, University of California Press, с. 42, ISBN 978-0-520-23022-4
  79. ↑ Cayne, Bernard S. (1981), The Encyclopedia Americana, т. 17, с. 85, ISBN 978-0-7172-0112-9
  80. ↑ Imola. Catholic Encyclopedia. Процитовано 14 липня 2024 — через www.newadvent.org.
  81. ↑ Lenski, Noel (2014). Failure of Empire. University of California Press. с. 142.
  82. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 9. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 111—112. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Attila, King of the Huns, having married a wife in Hungary, and upon his wedding night surcharged himself with meat and drink; as he slept, his nose fell a bleeding, and through his mouth found the way into his throat, by which he was choked before any person was apprehensive of the danger.
  83. ↑ Ostrogosky, George (1956). History of the Byzantine State. Blackwell. с. 123.
  84. ↑ Monroe, Harriet (1912). Ha Jin on Poet Li Po's Many Names and Deaths (англ.).
  85. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 21. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man. Т. 1 (вид. A new). London. с. 112—113. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Anno Dom. 830, Popiel the Second, King of Poland, careless of matters of state, gave himself over to all manner of dissoluteness, so that his Lords despised him, and call him the Polonian Sardanapalus. He feared therefore that they would set one of his kinsmen in his stead; so that, by the advice of his wife, whom he loved, he feigned himself sick, and sent for all his uncles, Princes of Pomerania (being twenty in number), to come and see him, whom (lying in his bed) he earnestly prayed, that, if he chanced to die, they would make choice of one of his sons to be King; which they willingly promised, in case the Lords of the kingdom would consent thereto. The Queen enticed them all, one by one, to drink a health to the King: as soon as they had done they took their leave. But they were scarce got out of the King's chamber, before they were seized with intolerable pains, and the corrosions of that poison wherewith the Queen had intermingled their draughts; and, in a short time, they all died. The Queen gave it out as a judgment of God upon them for having conspired the death of the King; and prosecuting this accusation, caused their bodies to be taken out of their graves, and cast into the lake Goplo. But, by a miraculous transformation, an innumerable number of rats and mice did rush out of those bodies; which, gathering together in crowds, went and assaulted the King, as he was with great jollity feasting in his palace. The guards endeavoured to drive them away with weapons and flames, but all in vain. The King, perplexed with this extraordinary danger, fled, with his wife and children, into a fortress that is yet to be seen in that lake of Goplo, over-against a city called Crusphitz, whither he was pursued with such a number of these creatures, that the land and the water were covered with them, and they cried and hissed most fearfully: they entered in at the windows of the fortress, having scaled the walls, and there they devoured the King, his wife, and children, alive, and left nothing of them remaining; by which means all the race of the Poland princes were utterly extinguished, and Pyast, a husbandman, at the last, was elected to succeed.
  86. ↑ Walter, James K. (2011). Ragnars saga loðbrókar. У Gentry, Francis G.; McConnell, Winder; Müller, Ulrich; Wunderlich, Werner (ред.). The Nibelungen Tradition: An Encyclopedia. New York and London: Routledge. ISBN 978-0-8153-1785-2.
  87. ↑ Le Bas, Philippe (1843). L'Univers, histoire et description de tous les peuples – Dictionnaire encyclopédique de la France. Т. 10. с. 339.
  88. ↑ Treadgold, Warren (1997). A History of the Byzantine State and Society. Stanford University Press. с. 461.
  89. ↑ Translations of the Orkneyinga saga (chapters 4 and 5), which relates the story, can be read online at Sacred texts [Архівовано 29 березня 2017 у Wayback Machine.] and Northvegr [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]
  90. ↑ Lilie, Ralph-Johannes (2013). Alexandros. Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit.
  91. ↑ Skylitzes, Ioannes (2010) [1100]. Synopsis of History. Переклад: John Wortley. Cambridge University Press. с. 190. ISBN 9780511779657.
  92. ↑ Boitani, Piero (15 травня 2007). Winged Words: Flight in Poetry and History (англ.). University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-06561-8 — через Google Books.
  93. ↑ Richard, Huscroft (2018). Making England, 796-1042. Routledge. с. 234. ISBN 9780429893179.
  94. ↑ Turner, Tracey; Kindberg, Sally (2011). Dreadful Fates: What a Shocking Way to Go!. Kids Can Press. с. 8. ISBN 978-1-55453-644-3.
  95. ↑ Kosztolnyik, Z. J. (1981).Five Eleventh Century Hungarian Kings: Their Policies and their Relations with Rome. Columbia University Press. pp. 80–81.
  96. ↑ The Hungarian Illuminated Chronicle (ch. 68.96), p. 117.
  97. ↑ Ordericus Vitalis, The Ecclesiastical History of England and Normandy, v. 4, p. 129
  98. ↑ Hollister, 2003, с. 467—468, 473
  99. ↑ Choniates, Niketas (1984). Magoulias, Harry J. (ред.). O City of Byzantium: Annals of Niketas Choniatēs. Detroit: Wayne State University Press. с. 23. ISBN 978-0-8143-1764-8.
  100. ↑ Burchard of Ursperg (c. 1159). Chronicon Urspergensis (англ.). At Anagni Hadrian proclaimed the emperor excommunicate and a few days later, to cool himself down [during the hot weather] he started off for a certain fountain along with his attendants. When he got there he drank deeply and at once (according to the story), a fly entered his mouth, stuck to his throat, and could not be shifted by any device of the doctors: and as a result, the pope died., cited in Maxwell-Stuart, P. G. (1997). Chronicle of the Popes: The Reign-by-reign Record of the Papacy from St. Peter to the Present ; with 308 Illustrations, 105 in Color (англ.). London: Thames and Hudson. с. 97. ISBN 978-0-50001-798-2.
  101. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 11. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 114. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2024 — через Internet Archive. Pope Adrian IV. drinking a draught of spring-water, to refresh himself when he was thirsty, a fly, falling into the glass as he was drinking, choaked him.
  102. ↑ Curio #1: The Erfurter Latrinensturz – The Fortweekly. 3 вересня 2019. Архів оригіналу за 3 вересня 2019. Процитовано 6 лютого 2023.
  103. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 19. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 112. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Frederic the First, Emperor of Germany, bathing himself in the Cydnus, a river of Silesia, of a violent course, the swiftness of the stream tripped up his heels, and, not being able to recover himself, was suddenly drowned.
  104. ↑ Previté-Orton, Charles William (1952). The shorter Cambridge Medieval History.
  105. ↑ Frater, Jamie (2010). Listverse.Com's Ultimate Book of Bizarre Lists. Canada: Ulysses Press. с. 400. ISBN 978-1569758175.
  106. ↑ Schama, Simon (2000). A History of Great Britain: 3000BC–AD1603. London: BBC Worldwide. с. 220.
  107. ↑ «A red-hot poker? It was just a red herring», [Архівовано 20 січня 2012 у Wayback Machine.] Times Higher Education
  108. ↑ Phillips, Seymour, Edward II, Yale University Press, 2010. pp. 560—565. [ISBN відсутній]
  109. ↑ Historical Honey. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 27 січня 2018.
  110. ↑ ER (4 квітня 2016). Blind to His Fate – The Heroic Life and Death of John of Bohemia. Naked History. History Naked. Процитовано 28 квітня 2020.
  111. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 29. Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man. Т. 1 (вид. A new). London. с. 114. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Charles II. King of Navarre, by a vicious life in his youth, fell into a paralytic distemper in his old age, that took away the use of his limbs. His physicians directed him to be sewed up in a sheet that had for a considerable time been steeped in strong distilled spirits, to recover the natural heat of his benumbed joints. The surgeon having sewed him up very close, and wanting a knife to cut off the thread, made use of a candle that was at hand to burn it off; but the flame from the thread reaching the sheet, the spirits wherewith it was wet immediately taking fire, burnt so vehemently, that no endeavours could extinguish the flame. Thus the miserable King lost his life in using the means to recover his health.
  112. ↑ Collection (1805). A collection of modern and contemporary voyages & travels. с. 27.
  113. ↑ Froissart, Jean (1805). Chronicles of England, France, Spain, and the adjoining countries: from the latter part of the reign of Edward II. to the coronation of Henry IV. Переклад: Smith, W. W. Smith, 1839 History – Europe – France. с. 313.
  114. ↑ John Doran, The History of Court Fools (Boston: Francis A. Niccolls & Co., 1858), 377—378.
  115. ↑ Norris, Paul N. Patronage and Piety (PDF). Mirator Lokakuu. Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2011. Процитовано 18 травня 2011.
  116. ↑ Thompson, C. J. S. (2004). Mysteries of History with Accounts of Some Remarkable Characters and Charlatans. Kila, Montana: Kessinger Publishing. с. 31ff.
  117. ↑ Marvin, Frederic Rowland (1900). The Last Words (Real and Traditional) of Distinguished Men and Women. Troy, New York: C. A. Brewster & Co. Процитовано 5 січня 2022 — через Google Books. To some of the most distinguished of our race death has come in the strangest possible way, and so grotesquely as to subtract greatly from the dignity of the sorrow it must certainly have occasioned.
  118. ↑ Waller, John C. (вересень 2008). In a spin: the mysterious dancing epidemic of 1518. Endeavour. 32 (3): 117—121. doi:10.1016/j.endeavour.2008.05.001. PMID 18602695.
  119. ↑ Clementz, Élisabeth (2016). Waller (John), Les danseurs fous de Strasbourg. Une épidémie de transe collective en 1518. Revue d'Alsace – Fédération des Sociétés d'Histoire et d'Archéologie d'Alsace. 142: 451—453.
  120. ↑ Camden author says world's first assassination by firearm may have happened in London. Ham & High (англ.). 30 листопада 2020. Процитовано 4 липня 2024.
  121. ↑ Caroli, Flavio; Zuffi, Stefano (1990). Tiziano. Milan: Rusconi. с. 199—200. ISBN 978-8818230277.
  122. ↑ Wellman, 2013, с. 213.
  123. ↑ Baumgartner, 1988, с. 250.
  124. ↑ Zanello, Marc; Charlier, Philippe; Corns, Robert; Devaux, Bertrand; Berche, Patrick; Pallud, Johan (січень 2015). The death of Henry II, King of France (1519-1559). From myth to medical and historical fact. Acta Neurochir (Wien). 157 (1): 145—9. doi:10.1007/s00701-014-2280-9. PMID 25421951. S2CID 24693363. Процитовано 24 серпня 2022.
  125. ↑ Baumgartner, 1988, с. 252.
  126. ↑ Barber та Barker, 1989, с. 134, 139.
  127. ↑ Patel, Sachin K; Jacobs, Richard (2003). The suspicious demise of Amy Robsart. The Iowa Orthopaedic Journal. 23: 130—1. PMC 1888393. PMID 14575263. Does there not lurk within the heart of every orthopedist interest in the unusual?
  128. ↑ Wallace, Naomi (23 жовтня 2022). Tudor True Crime: The Bizarre Death of Amy Dudley. Retrospect Journal. Edinburgh University. Процитовано 7 вересня 2024. Though precisely why or by who remains unclear, I struggle to see how, given the strangeness of the circumstances, many historians are so quick to rule out murder.
  129. ↑ Hall, Charles Winslow (квітень 1910). The Nobility of the Trades: Barbers and Hairdressers. National Magazine. 32 (1): 472.
  130. ↑ HowStuffWorks – 10 Bizarre Ways to Die. 9 березня 2009. Архів оригіналу за 17 лютого 2014.
  131. ↑ Norwich, John Julius (1982). A History of Venice. New York: Vintage Books. с. 479. ISBN 0679721975.
  132. ↑ Madden, Thomas F. (2012). Venice : A New History. New York: Viking. с. 334. ISBN 978-0670025428.
  133. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 11. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 112. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 24 липня 2024 — через Internet Archive. In the nineteenth year of Queen Elizabeth, at the assize at Oxford, July 1577, one Rowland Jenk[e]s, a Popish bookseller, for dispersing scandalous pamphlets defamatory to the Queen and State, was arraigned and condemned; but on the sudden there arose such a damp that almost all present were in danger of being smothered. The Jurors died that instant. Soon after died Sir Robert Bell, Lord Chief Baron; Sir Robert de Oly, Sir William Babington; Mr. de Oly, High Sheriff; Mr. Wearnam, Mr. Danvers, Mr. Fettiplace, Mr. Harcourt, Justices; Mr. Kerle, Mr. Nash, Mr. Greenwood, Mr. Foster, Gentlemen of good account; Serjeant Barham, an excellent pleader; three hundred persons presently sickened and died within the town, and two hundred more sickening died in other places; amongst all whom there was neither woman nor child.
  134. ↑ 10 Historical Figures Who Died Unusual Deaths. Medieval. History Hit. 14 липня 2014. Процитовано 1 вересня 2024.
  135. ↑ Leggett, George. The Execution of Mary Queen of Scots. The Past Today. The Bristorian. Процитовано 21 серпня 2024. The execution in itself was an unusual one...
  136. ↑ Wanley, Nathaniel; Johnston, William (1806). Chapter XXVIII: Of the different and unusual Ways by which some Men have come to their Deaths § 2. The Wonders of the Little World; Or, A General History of Man: Displaying the Various Faculties, Capacities, Powers and Defects of the Human Body and Mind, in Many Thousand Most Interesting Relations of Persons Remarkable for Bodily Perfections or Defects; Collected from the Writings of the Most Approved Historians, Philosophers, and Physicians, of All Ages and Countries - Book I: Which treats of the Perfections, Powers, Capacities, Defects, Imperfections, and Deformities of the Body of Man (англ.). Т. 1 (вид. A new). London. с. 111. ASIN B001F3H1XA. LCCN 07003035. OCLC 847968918. OL 7188480M. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 23 липня 2024 — через Internet Archive. Dr. Andrew Perne (though very facetious, was at last killed with a jest, as I have been credibly informed from excellent hands. He is taxed much for altering his religion four times in twelve years; from the last of King Henry the Eighth, to the first of Queen Elizabeth, a Papist, a Protestant, a Papist, a Protestant; but still Andrew Perne. It happened he was at Court with his pupil Archbishop Whitgift, in a rainy afternoon, when the Queen was resolved to ride abroad, contrary to the mind of the Ladies, who were on horseback, (coaches as yet being not common) to attend her. One Clod, the Queen's jester, was employed by the Courtiers to laugh the Queen out of so inconvenient a journey. "Heaven, saith he, "Madam dissuades you; this heavenly-minded man, Archbishop Whitgift, and earth, dissuades you; your fool Clod, such a lump of Clay as myself, dissuades you; and if neither will prevail with you, here is one that is neither heaven nor earth, but hangs betwixt both, Dr. Perne, and he also dissuades you." Hereupon the Queen and the Courtiers laughed heartily, whilst the Doctor looked sadly; and going over with his Grace to Lambeth, soon died.
  137. ↑ Tierney, John (29 листопада 2010). Murder! Intrigue! Astronomers?. The New York Times. Архів оригіналу за 19 грудня 2013. Процитовано 30 листопада 2010. At the time of Tycho's death, in 1601, the blame fell on his failure to relieve himself while drinking profusely at the banquet, supposedly injuring his bladder and making him unable to urinate.
  138. ↑ Thoren (1990, p.468–69)
  139. ↑ (Dreyer, Tycho Brahe: A Picture of Scientific Life and Work in the Sixteenth Century., p.309).
  140. ↑ Gotfredsen, Edvard (1 січня 1955). Tycho Brahes sidste sygdom og død [The final illness and death of Tycho Brahe]. Fund og Forskning I Det Kongelige Biblioteks Samlinger. 2: 33—38. doi:10.7146/fof.v2i1.41115.
  141. ↑ Wyner, Lawrence M (5 листопада 2015). Urologic Demise of Astronomer Tycho Brahe: A Cosmic Case of Urinary Retention. Urology. 88: 22—35. doi:10.1016/j.urology.2015.10.006. PMID 26548950.
  142. ↑ Paoletti, Gabe (31 липня 2019) [Originally published 13 November 2017]. Kuroski, John (ред.). The Strange Deaths Of 16 Historic And Famous Figures. All That's Interesting (амер.). Процитовано 8 серпня 2024. Many of history's most important figures have suffered strange deaths that do not seem to befit their noble legacy.
  143. ↑ Wallace, Lorna (13 березня 2023). 13 Authors Whose Deaths Were Stranger Than Fiction. Mental Floss. Процитовано 1 вересня 2024.
  144. ↑ Wallace, Lorna (13 березня 2023). 13 Authors Whose Deaths Were Stranger Than Fiction. Mental Floss. Процитовано 1 вересня 2024.
  145. ↑ The world's most unusual assassinations. World. BBC News. 16 лютого 2017. Процитовано 26 серпня 2024.
  146. ↑ mreid@somdnews.com, Michael Reid (31 жовтня 2023). Biologist uncovers evidence of possible 1640 shark attack. The Avenue News (англ.). Процитовано 4 жовтня 2024.
  147. ↑ 1640 First Human Death from a Shark Encounter in North America – St. Mary’s, Maryland – Natural History Society of Maryland (амер.). Процитовано 4 жовтня 2024.
  148. ↑ Matthee, Rudolph P. (2005). The pursuit of pleasure: drugs and stimulants in Iranian history, 1500–1900. Princeton University Press. ISBN 9780691118550.
  149. ↑ Marr, John (1 липня 2015). In Puritan Times, A Teenager Was Executed For A Crime Judged Worse Than Murder. Gizmodo. Процитовано 10 серпня 2024. ...in Puritan times, his unusual crime so offended his community that it warranted the harshest of punishments.
  150. ↑ Gardiner, Samuel Rawson (1894). History of the commonwealth and protectorate, 1649-1660. New York Public Library. London ; New York : Longsmans, Green, and Co.
  151. ↑ Railway Crash 1650 England - Whickham County Durham.
  152. ↑ Brown, Huntington (1968). Rabelais in English Literature. Routledge. с. 126. ISBN 978-0-7146-2051-0.
  153. ↑ The History of Scottish Poetry. Edmonston & Douglas. 1861. с. 539.
  154. ↑ Rackham, Oliver (2002). Treasures of Silver at Corpus Christi College. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81880-3.
  155. ↑ Guiley, Rosemary Ellen (2000). The Encyclopedia of Ghosts and Spirits (вид. 2nd). Checkmark books. ISBN 978-0-8160-4086-5.
  156. ↑ Aux origines du suicide de Vatel : les difficultés de l'approvisionnement en marée au temps de Louis XIV.
  157. ↑ а б в г Burke, David (2008). The Literary Right Bank. Writers In Paris: Literary Lives in the City of Light. Berkeley, California: Counterpoint. с. 171. ISBN 978-1-59376-157-8.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  158. ↑ а б Walsh, Kieran (2016). 38: The Characters (in Silhouette) from Molière's Play Le malade imaginaire. Medical Education: A History in 100 Images. Boca Raton, Florida: CRC Press. с. 83—84. ISBN 978-1-4987-5197-1.
  159. ↑ Scott, Virginia (2000). Molière: A Theatrical Life. Cambridge, England: Cambridge University Press. с. 242—243. ISBN 978-0-521-78281-4.
  160. ↑ Gupta, Hari Ram (1978). History of the Sikhs: The Sikh Gurus, 1469–1708. New Delhi: Munshiram Manoharlal Publishers. с. 376.
  161. ↑ Singh, H. S. (2005). The Encyclopedia of Sikhism. New Delhi: Hemkunt Press. с. 180. ISBN 8170103010.
  162. ↑ Siṅgha, Guraprīta (2003). Soul of Sikhism. New Delhi: Fusion Books. с. 100. ISBN 978-8128800856.
  163. ↑ Cibben, Theophilus. The Lives of the Poets of Great Britain and Ireland, Vol. II. Printed for R. Griffths at the Dunciad in St. Paul's Church-Yard. 1753.
  164. ↑ Anthony, James R.; Hitchcock, H. Wiley; Sadler, Graham (1986). The New Grove French Baroque Masters: Lully, Charpentier, Lalande, Couperin, Rameau. W. W. Norton & Company. с. 16. ISBN 978-0393022865.
  165. ↑ Anthony, James R.; Hitchcock, H. Wiley; Sadler, Graham (1986). The New Grove French Baroque Masters: Lully, Charpentier, Lalande, Couperin, Rameau. W. W. Norton & Company. с. 16. ISBN 0393022862.
  166. ↑ Hannah Twynnoy. Athelstan Museum (брит.). Процитовано 29 липня 2024.
  167. ↑ Marvin, Frederic Rowland (1900). The Last Words (Real and Traditional) of Distinguished Men and Women. Troy, New York: C. A. Brewster & Co. Процитовано 5 січня 2022 — через Google Books. To some of the most distinguished of our race death has come in the strangest possible way, and so grotesquely as to subtract greatly from the dignity of the sorrow it must certainly have occasioned.
  168. ↑ Frederick Prince of Wales. BBC Four - The First Georgians: The German Kings Who Made Britain. BBC. Процитовано 8 грудня 2021.
  169. ↑ Biographie, Deutsche. Richmann, Georg Wilhelm - Deutsche Biographie. www.deutsche-biographie.de (нім.). Процитовано 26 липня 2024.
  170. ↑ Barbarous experiments at Plymouth. The Zoist. H. Baillière. 11: 248. 1854 — через Google Books. The reality of this assertion seemed, however, then incredible to Dr. Spry, who could scarcely suppose it possible that any human being could exist after receiving melted lead into the stomach...
  171. ↑ Death of a Keeper on the Eddystone. United States Lighthouse Society. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 4 лютого 2022.
  172. ↑ Illustrated Guide to Trees and Shrubs. AIBS Bulletin (англ.). 2 (2): 14. 1 квітня 1952. doi:10.1093/aibsbulletin/2.2.14-d. ISSN 0096-7645.
  173. ↑ Francis Barber. The Society of the Cincinnati in the State of New Jersey (амер.). Процитовано 4 липня 2024.
  174. ↑ The Ironic Deaths of Revolutionary War Soldiers…After the War!. Historical Society of Pennsylvania. Процитовано 4 липня 2024.
  175. ↑ Collected Political Writings of James Otis | Online Library of Liberty. oll.libertyfund.org. Процитовано 17 липня 2024.
  176. ↑ Stark, James Henry (1907). The loyalists of Massachusetts and the other side of the American revolution. Cornell University Library. Boston : W. B. Clarke. On May 23 of that year, he stood in the doorway of the home at which he was staying and a bolt of lightning took him. Family and friends, shocked by the event, recalled that that was how he wished to go.
  177. ↑ All about Sharon Lopatka, by Rachael Bell. 26 січня 2006. Архів оригіналу за 26 січня 2006. Процитовано 14 липня 2024. Knud R. Joergensen wrote in 1995 about the 1791 case of composer Franz Kotzwara who enlisted the help of a London prostitute, Susannah Hill, to assist him with his bizarre wish. After paying Hill two shillings, Kotzwara asked her to cut off his genitalia – a request the prostitute refused. Yet, Hill did agree to fulfill Kotzwara's sexual wish of strangling himself with a rope. It was the first documented case of death by sexual strangulation.
  178. ↑ Goddard, Jonathan Charles (2003). A seaman's wager. Journal of the Royal Society of Medicine. 96 (7): 359—360. doi:10.1177/014107680309600718. PMC 539548. PMID 12835457.
  179. ↑ 'A real beer tsunami'. Remembering the big British beer flood of October, 1814 with brewing historian Martyn Cornell. Canadian Broadcasting Corporation. 17 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2022.
  180. ↑ Kirschke, James J. (29 листопада 2005). Gouverneur Morris: Author, Statesman, and Man of the World (англ.). Macmillan. ISBN 978-0-312-24195-7 — через Google Books.
  181. ↑ Adams, William Howard (1 жовтня 2008). Gouverneur Morris: An Independent Life (англ.). Yale University Press. ISBN 978-0-300-12704-1 — через Google Books.
  182. ↑ de Groot, Kristen (4 серпня 2020). Gouverneur Morris: Founding Father, disabled American (англ.). Процитовано 7 липня 2024. Morris started keeping diaries when he first went to France in 1789, and continued journaling until his rather unusual manner of death in 1816 when he tried to remedy a blocked urethra using a piece of whalebone, leading to a deadly infection.
  183. ↑ The Death of William Huskisson. It is impossible to figure to one's self any event which could produce a greater sensation or be more striking to the imagination than this, happening at such a time and under such circumstances: the eminence of the man, the sudden conversion of a scene of gaiety and splendour into one of horror and dismay; the countless multitudes present, and the effect upon them-crushed to death in sight of his wife and at the feet (as it was) of his great political rival-all calculated to produce a deep and awful impression.
  184. ↑ Strange and Unusual Deaths in the 19th Century. C.A. Asbrey (амер.). 4 червня 2018. Процитовано 1 серпня 2024. In Dundee, Scotland, 22 year old Jane Goodwin died a truly Victorian death – lacing her corsets too tightly.
  185. ↑ 'Killed by a circus clown'.
  186. ↑ Podcast: Ľudovít Štúr naozaj zomrel po nehode (словац.). Процитовано 21 січня 2023.
  187. ↑ Dying for a Humbug, the Bradford Sweets Poisoning.
  188. ↑ Halloween Sadism: A Review of Poisoned Halloween Candy. ...the historical literature reports only few isolated cases over the last 150 years...
  189. ↑ Schweber, Nate (18 жовтня 2012). Recalling a New Pitch and a Strange Death. Процитовано 2 серпня 2024. Despite the pitch that Creighton introduced, he is best known for his mysterious death.
  190. ↑ Palmer, Alan (1997). Twilight of the Habsburgs. The Life and Times of Emperor Francis Joseph. London: Phoenix Giant. с. 158. ISBN 978-1857998696.
  191. ↑ Brandunfall der Erzherzogin Mathilde von Österreich [The Fire Death of Archduchess Mathilda of Austria] (PDF). HessenArchiv aktuelle 9/2020 (нім.). Hessisches Landesarchiv. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  192. ↑ Mary Ward 1827-1869. 2 вересня 2007. Архів оригіналу за 16 січня 2014.
  193. ↑ Fatal Accident to Mr. Vallandigham. Western Reserve Chronicle: 2. 21 червня 1871. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 21 лютого 2022 — через The American Civil War @ 150. Here is a newspaper account of the unusual death of Clement Vallandigham, a leader of the Copperhead Democrats during the Civil War.
  194. ↑ Death of Clement Vallandigham. Архів оригіналу за 3 листопада 2015.
  195. ↑ Clay, Jeremy (25 грудня 2013). 10 truly bizarre Victorian deaths. BBC News. British Broadcasting Company. Архів оригіналу за 19 травня 2018.
  196. ↑ Dean Ruxton (3 серпня 2016). The night a river of whiskey ran through the streets of Dublin. The Irish Times. Процитовано 28 квітня 2022.
  197. ↑ Hyland, Adam (18 червня 2020). The Great Whiskey Fire. firecall.ie (англ.). Firecall official magazine of Dublin Fire, Ambulance, and Emergency Services. There were 13 deaths, but not one of them was caused by fire itself," Las says. "They were all to do with the madness that took hold. Some of the stories were very sad, but some of them were also bizarre. My favourite is the house where there was a wake going on. The people there put themselves at risk to save the corpse, but they only save him enough to make sure he doesn't burn, before they all run back to get themselves some free whiskey. I like that because it is just so human.
  198. ↑ The Palace Law of Ayutthaya and the Thammasat: Law and Kingship in Siam (англ.). Cornell University Press. 1 червня 2016. ISBN 978-1-5017-2596-8 — через Google Books.
  199. ↑ 9 of the Strangest Victorian Deaths Reported in the Newspapers. https://the-line-up.com (англ.). 9 грудня 2016. Процитовано 3 серпня 2024.
  200. ↑ The Yorkshire Herald and the York Herald from York, North Yorkshire, England. Newspapers.com (амер.). 15 жовтня 1881. Процитовано 3 серпня 2024.
  201. ↑ Death of Sir William Gallway. Northern Echo. 20 грудня 1881. Процитовано 28 жовтня 2018. Sir William, so late as Thursday, was out shooting in the parish of Bagby, and in crossing a turnip field fell with his body on to a turnip, sustaining severe internal injuries. All that medical aid could do was done, but with Sir William's failing health he gradually sank, and died, as stated above, about ten o'clock yesterday morning.
  202. ↑ Andy McSmith's Diary: The enemy within Chequers at Sam Cam's delayed 40th. The Independent (англ.). 18 грудня 2014. Процитовано 28 жовтня 2018. It was 133 years ago, on 19 December 1881, that the Tory MP Sir William Payne-Gallwey was out shooting in Bagby, North Yorkshire, when he fell over and landed on a turnip. The impact killed the poor man.
  203. ↑ SUICIDE BY PARIS GREEN. The New York Times (англ.). 25 липня 1882.
  204. ↑ Strange and Unusual Deaths in the 19th Century. C.A. Asbrey (амер.). 4 червня 2018. Процитовано 1 серпня 2024. Death by Paris Green was one of the stranger causes of death in the 19th century.
  205. ↑ Lanis, Edward Stanley (1949). Allan Pinkerton and the private detective institution. Madison, Wisconsin: University of Wisconsin, Madison. с. 170.
  206. ↑ A Singular Death. The Representative (англ.). Fox Lake, Wisconsin. 13 січня 1886. с. 2. Процитовано 3 серпня 2024 — через Newspapers.com.
  207. ↑ Strange and Unusual Deaths in the 19th Century. C.A. Asbrey (амер.). 4 червня 2018. Процитовано 1 серпня 2024. Sam Wardell was a lamplighter who attached a ten pound rock to his alarm clock. When the alarm clock went off, the rock would fall onto the floor. Why a lamplighter had to be up so early is a mystery to me as they lit the gas lamps in the evenings, however, one night he moved his furniture for a party. He failed to move the furniture back. The alarm clock went off, and the rock fell right on his head.
  208. ↑ Stubley, Peter (25 квітня 2020). First credible evidence emerges of person being killed by meteor. Science. The Independent (англ.). Процитовано 21 лютого 2022. The odds of being struck and killed by a meteorite are said to be as low as one in 250,000.
  209. ↑ Ferry, David (16 червня 2016). A Brief History of Deaths in Yellowstone's Hot Springs. Outside Online (амер.). Процитовано 4 липня 2024.
  210. ↑ 10 truly bizarre Victorian deaths. BBC News (брит.). 25 грудня 2013. Процитовано 31 липня 2024.
  211. ↑ Blakley, Bennett (5 лютого 1896). Buried Alive-Isaac Woods, a Well Digger, Meets a Horrible Death. The Dawson News (англ.). с. 3. Процитовано 29 липня 2024.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  212. ↑ Fatal crash with self-driving car was a first – like Bridget Driscoll's was 121 years ago with one of the first cars. The Washington Post. 22 березня 2018. Процитовано 26 грудня 2023.
  213. ↑ McFarlane, Andrew (17 серпня 2010). How the UK's first fatal car accident unfolded. BBC News (англ.). Процитовано 27 серпня 2013.
  214. ↑ Solomon August Andrée - Sweden. aviation-history.com. Процитовано 17 липня 2024. There was no reason at all why the explorers should have perished when and where they did
  215. ↑ De Burgh, Edward Morgan Alborough (1899). Elizabeth, empress of Austria: a memoir. Philadelphia: J.B. Lippencott & Co. с. 310.
  216. ↑ Matray, Maria; Krüger, Answald (1998). L'attentato. La morte dell'Imperatrice Elisabetta e il delitto dell'anarchico Lucheni. Trieste: Mgs Press. ISBN 978-8886424561.
  217. ↑ The Arsenical Beer-Poisoning Epidemic in England. ProQuest (англ.).
  218. ↑ Reynolds, MD, Ernest Septimus (8 січня 1901). AN ACCOUNT of the EPIDEMIC OUTBREAK OF ARSENICAL POISONING occurring in BEER DRINKERS IN THE NORTH OF ENGLAND AND THE MIDLAND COUNTINES IN 1900. Medico-Chirurgical Transactions (англ.). 84: 409—452. PMC 2036791. PMID 20896969. [...]if there was any known drug acting as a poison in the beer it was almost certainly arsenic. Improbable as this hypothesis at first seemed, yet it was a valid hypothesis, for it was not known to be untrue, it explained all the facts, and it was easily capable of proof or disproof.
  219. ↑ Finacom, Steve (19 листопада 2015). Big Game horror in 1900 was quickly forgotten. The Mercury News (амер.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 19 грудня 2023.
  220. ↑ Scott, Sam (1 листопада 2015). The Big Game Disaster of 1900. stanfordmag.org (англ.). Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 25 лютого 2022.
  221. ↑ ADELBERT S. HAY'S DEATH CASTS GLOOM OVER YALE. The San Francisco Call (ут) . New Haven, Connecticut. 23 червня 1901. Процитовано 5 жовтня 2023 — через California Digital Newspaper Collection.
  222. ↑ Weeks та Gorman, 2015, с. 155.
  223. ↑ Tué à coups de Bible. Le Petit Parisien. 28 травня 1903. Архів оригіналу за 24 травня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
  224. ↑ Bible to Drive Out Devils. The Sun. 14 травня 1903. Процитовано 13 січня 2019.
  225. ↑ Humanities, National Endowment for the (1 травня 1903). Hilo tribune. (Hilo, Hawaii) 1895–1917, May 01, 1903, Image 5. Процитовано 13 лютого 2019 — через chroniclingamerica.loc.gov.
  226. ↑ Sowell, Mike (1992). July 2, 1903: The Mysterious Death of Hall-Of-Famer Big Ed Delahanty (англ.). But there were more questions about Delahanty's bizarre and gruesome fate than there were answers.
  227. ↑ Gilbert, Angus D. (1994). BELL, BENJAMIN TAYLOR A. Dictionary of Canadian Biography. Т. 13. University of Toronto/Université Laval. Процитовано 20 лютого 2022. The circumstances of his death were somewhat bizarre.
  228. ↑ DROWNED WHILE IN A FIT. Colonist. Т. XLVI, № 11015. 2 травня 1904. с. 4. Процитовано 24 березня 2022 — через Papers Past. A fatality of a very peculiar nature occurred early this morning.
  229. ↑ Crushed Under Tons of Coal. The Minneapolis Journal (англ.). Minneapolis, Minnesota. 8 липня 1904. Page 5, column 6. Процитовано 7 серпня 2024 — через Chronicling America. John Ericsen, the 11-year-old son of a sectionman in the employ of the Northern Pacific, who has been missing since the Fourth of July, met with a tragic and unusual death, his crushed and mangled body being found today beneath a mass of coal in a bin near the Northern Pacific roundhouse.
  230. ↑ AGED LOS ANGELES WOMAN KILLED IN STRANGE WAY Falls From Street Car and Teeth of Heavy Comb Are Driven Into Skull. San Francisco Call. Т. XCVI, № 38. 8 липня 1904. Page 7, column 5. Процитовано 23 січня 2023 — через California Digital Newspaper Collection.
  231. ↑ Sansare, K.; Khanna, V.; Karjodkar, F. (2011). Early victims of x-rays: a tribute and current perception. Dento Maxillo Facial Radiology. 40 (2): 123—125. doi:10.1259/dmfr/73488299. PMC 3520298. PMID 21239576.
  232. ↑ White, Richard. Who Killed Jane Stanford?. Stanford Historical Society. Stanford University. Процитовано 16 липня 2024.
  233. ↑ Dies of Joy When Released. The Commoner. Lincoln, Nebraska. 9 березня 1906. Page 12, column 4. Процитовано 2 серпня 2024 — через Chronicling America. A most remarkable and unusual death took place at the state insane asylum in Norfolk.
  234. ↑ 1908 -- First Fatality in a Powered Aircraft. Air Force Historical Support Division (амер.). Процитовано 22 липня 2024.
  235. ↑ Manchester, William (1969). The Arms of Krupp. Michael Joseph. с. 265.
  236. ↑ а б James, Harold (1989). A German Identity: 1770–1990. New York: Routledge. с. 82.
  237. ↑ Barbier, Laetitia (18 лютого 2013). Morbid Monday: Kissed to Death. Stories. Atlas Obscura. Процитовано 3 квітня 2022. His gravestone, erected in the Woodlawn Cemetery in the Bronx, is a monument to bizarre death, with a story so unusual that it needed to be carved in stone for posterity.
  238. ↑ Morton, Ella (3 жовтня 2014). George Spencer Millet: The Boy Who Was Kissed to Death. Atlas Obscura. Slate Magazine (англ.). Процитовано 3 квітня 2022.
  239. ↑ Merron, Jeff (22 червня 2002). Major Leaguers Who Died In-Season. espn.com.
  240. ↑ MET UNUSUAL DEATH B. S. Kradwell Falls From Train Near Vail, Iowa, and Meets Death in Creek MYSTERY SHROUDS ACCIDENT Deceased Was One of the Owners of the Store of the Kradwell Drug Company and He Had Started West for a Long Vacation. The Telegraph-Courier. Kenosha, Wisconsin. 21 квітня 1910. Page 4, column 4. Процитовано 3 серпня 2024 — через Chronicling America.
  241. ↑ GHOST OF FIRST WOMAN DROVE HIM TO KILL HIMSELF. Library of Congress.
  242. ↑ Coen, Cheré Dastugue (30 березня 2022). Jack Daniels Mysterious Death.
  243. ↑ L'inventeur Reichelt s'est tué hier [The inventor Reichelt killed himself yesterday]. Le Petit Journal (фр.). 5 лютого 1912. с. 1.
  244. ↑ Unusual Death. The Daytona Daily News. Daytona, Florida. 23 грудня 1912. Page 2, column 4. Процитовано 2 серпня 2024 — через Chronicling America.
  245. ↑ UNUSUAL DEATH OF COLUMBUS WOMAN MRS. JIM THOMASON DIES FROM STING OF A BEE Became Unconscious, Remaining So to Time of Her Death, Which Occurred Tuesday. Washington Telegraph (англ.). Washington, Arkansas. 9 травня 1913. Page 1, column 1. Процитовано 21 липня 2024 — через Chronicling America.
  246. ↑ Mystery of the murders at Taliesin. BBC News (англ.). 14 січня 2001. Архів оригіналу за 19 серпня 2018. Процитовано 12 червня 2024.
  247. ↑ McCrea, Ron (2012). Building Taliesin: Frank Lloyd Wright's Home of Love and Loss (англ.). Madison, Wisconsin: Wisconsin Historical Society Press. с. 188—195. ISBN 978-0-87020-606-1.
  248. ↑ Wilding Foresaw Death. "A Sporting Chance." The Argus (англ.). Melbourne. 31 липня 1915. с. 17. Процитовано 24 липня 2024 — через Trove.
  249. ↑ Dr. Rose Talbot Bullard dead (англ.). 23 грудня 1915. Процитовано 24 липня 2024.
  250. ↑ Dr. Rose Bullard dead, victim of blood poisoning. Los Angeles Examiner (англ.). 23 грудня 1915. Процитовано 23 липня 2024. Her demise was altogether unexpected, so much so that her family and close friends were so upset by the news last night that it was several hours before they could discuss the case at all.
  251. ↑ Smith, Douglas (2016). Rasputin: Faith, Power, and the Twilight of the Romanovs (англ.). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 978-0-374-71123-8. Процитовано 16 липня 2024 — через Google Books.
  252. ↑ Smith, Douglas (2016). Rasputin: Faith, Power, and the Twilight of the Romanovs (англ.). Farrar, Straus and Giroux. с. 590—592. ISBN 978-0-374-71123-8. Процитовано 16 липня 2024 — через Google Books. The story of Rasputin's death is one of the best-known moments of his life. Even people who know almost nothing about the man have heard of how he died, and his bizarre end has long since become part of global popular culture.
  253. ↑ Park, Edwards (листопад 1983). Without Warning, Molasses in January Surged Over Boston. Smithsonian (англ.). Т. 14, № 8. с. 213—230. Процитовано 24 березня 2013. Reprinted at Eric Postpischil's Domain, "Eric Postpischil's Molasses Disaster Pages, Smithsonian Article", 14 червня 2009.
  254. ↑ Propert, Phyllis (липень 1957). Carl Mays: My Pitch That Killed Chapman Was A Strike!. Baseball Digest (англ.). Т. 16, № 6. ISSN 0005-609X — через Google Books.
  255. ↑ Burke, Edmund (1921). The Annual Register. Т. 162. London: Rivington & Co. ISBN 978-1142328900. The King's death took place under the most tragic and unusual circumstances.
  256. ↑ The Life of Lord Carnarvon (англ.). Touregypt.net. Архів оригіналу за 8 грудня 2010. Процитовано 11 грудня 2010.
  257. ↑ Carnarvon Is Dead Of An Insect's Bite At Pharaoh's Tomb. Blood Poisoning and Ensuing Pneumonia Conquer Tut-ankh-Amen Discoverer in Egypt. The New York Times. 5 квітня 1923. Архів оригіналу за 2 лютого 2009. Процитовано 12 серпня 2008. The Earl of Carnarvon died peacefully at 2 o'clock this morning. He was conscious almost to the end.
  258. ↑ Jockey Dies as He Wins His First Race; Hayes Collapses Passing the Winning Post. The New York Times (англ.). 5 червня 1923. Процитовано 18 січня 2020.
  259. ↑ Alberswerth, Matt (2 листопада 2012). Unusual Death #9: A Stellar Finish. Diabolique Magazine (англ.).
  260. ↑ Fourteenth Census of the United States: 1920–Population.
  261. ↑ Hollywood actress dies in freak accident while filming in San Antonio back in 1923. News4SA (англ.). 30 листопада 2020. Процитовано 17 листопада 2021.
  262. ↑ A Deadly Frilly Dress: The Cause of Hollywood Actor's Atypical Death On Set. Medium (англ.). 10 травня 2021. Процитовано 17 листопада 2021.
  263. ↑ Wallechinsky, David (2009). The Book Of Lists. Canongate Books. с. 335. ISBN 978-1-84767-667-2 — через Google Books.
  264. ↑ Sleeping Man A Suicide. Evening Star (англ.). Washington, D.C. 14 серпня 1924. с. 34 — через Chronicling America.
  265. ↑ Shapell, Benjamin; Willen, Sara (6 липня 2017). The Death of Calvin Coolidge Jr (англ.). Shapell Manuscript Foundation. Процитовано 4 лютого 2023.
  266. ↑ Bobby Leach. Niagara Falls Museums (англ.). Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
  267. ↑ Christensen, Liana (2011). Deadly Beautiful: Vanishing Killers of the Animal Kingdom. Wollombi, New South Wales: Exisle Publishing. с. 272. ISBN 978-1-921497-22-3.
  268. ↑ Kofron, Christopher P.; Chapman, Angela (2006). Causes of mortality to the endangered Southern Cassowary Casuarius casuarius johnsonii in Queensland, Australia. Pacific Conservation Biology. 12 (3): 175—179. doi:10.1071/PC060175.
  269. ↑ Brown, Ismene (6 березня 2009). Isadora Duncan, Sublime or Ridiculous?. The Telegraph (англ.). London. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 7 січня 2021. Isadora Duncan's bizarre death was a brutal end to a controversial life.
  270. ↑ GLADYS BROCKWELL DIES.; Peritonitis Fatal to Movie Actress After Auto Accident. The New York Times. 3 липня 1929. Page 14, column 2. Процитовано 24 липня 2024.