Тіагу Сілва

Тьягу Еміліа́ну да Сі́лва, відоміший як Тьягу Сілва ( 22 вересня, 1984, Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — бразильський футболіст, центральний захисник збірної Бразилії та «Флуміненсе».

Тьягу Сілва
Особисті дані
Повне ім'я	порт. Thiago Emiliano da Silva
Народження	22 вересня 1984[1][2] (40 років)
	Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Зріст	181 см
Вага	79 кг
Громадянство	Бразилія[3]
Позиція	центральний захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	«Флуміненсе»
Номер	6
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2002–2003 «Педрабранка» 25 (2) 2003–2004 «Жувентуде» 28 (3) 2004–2005 «Порту Б» 14 (0) 2005–2006   «Динамо» (Москва) 0 (0) 2006–2009 «Флуміненсе» 81 (6) 2009–2012 «Мілан» 93 (5) 2012–2020 «ПСЖ» 204 (9) 2020–2024 «Челсі» 113 (8) 2024– «Флуміненсе» 0 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна І (г) 2008–2012 Бразилія (ол.) 8 (0) 2008– Бразилія 113 (7)
Звання, нагороди
Нагороди	Samba Gold (2011) Samba Gold (2012) Samba Gold (2013)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію оновлено 15 квітня 2024.
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну оновлено 10 грудня 2022.
Тьягу Сілва у Вікісховищі

У цієї особи португальське прізвище. Перше (материне) прізвище цієї особи — Еміліано, а друге (батькове) прізвище — Сілва

У дорослому футболі дебютував 2004 року виступами за команду клубу «Жувентуде», в якій того року взяв участь у 28 матчах чемпіонату.

Зацікавив скаутів португальського «Порту» і 2004 року приєднався до цього клубу за 2,5 мільйони євро. Провівши 14 матчів за другу команду клубу з Порту, на початку 2005 року був відданий для отримання ігрової практики в оренду до московського «Динамо». Проте у московській команді так й не дебютував, оскільки під час медичного огляду в нього було діагностовано туберкульоз^[4].

Після шестимісячного курсу лікування і ще пів року відновлення гравець, який збирався завершити кар'єру, отримав запрошення від свого колишнього тренера у «Жувентуде» Іво Вортманна приєднатися до його нової команди, «Флуміненсе». 14 січня 2006 року було оголошено про перехід Тьягу з «Порту» до цього бразильського клубу. За три роки у «Флуміненсе» став не лише ключовою фігурою в захисті команди, але й одним з найкращих оборонців чемпіонату Бразилії та трансферною ціллю провідних команд Європи.

Новим клубом гравця став італійський «Мілан», який сплатив за його перехід 10 мільйонів євро та уклав з ним чотирирічний контракт наприкінці 2008 року. Тьягу не міг бути відразу заявлений за міланську команду і перші пів року в Італії лише тренувався та брав участь у контрольних матчах.

Проте із початком сезону 2009/10 сформував ефективний дует у центрі захисту з досвідченим Алессандро Нестою і відразу почав демонструвати надзвичайно високий рівень надійності гри в обороні й отримувати захоплені коментарі від тренерів, партнерів по команді та преси. За результатами сезону провідне італійське спортивне видання La Gazzetta dello Sport назвало Тьягу третім у рейтингу найкращих центральних захисників Серії A^[5].

Наступного сезону став одним з важливих авторів тріумфу «Мілана» в національному чемпіонаті. Його особистий внесок у здобуття «скудетто» був високо оцінений усіма — уболівальниками, спортивними ЗМІ та колегами-футболістами. Дві третини вболівальників «Мілана» проголосували саме за нього в опитуванні щодо «Гравця сезону» у клубі^[6], La Gazzetta dello Sport визнала його Гравцем сезону в Серії A^[7], він також став найкращим захисником сезону в італійському футболі за версіями італійської преси й гравців^[8][9]. Наприкінці сезону бразилець уклав новий контракт з міланським клубом до червня 2016 року.

В сезоні 2011/12 був змушений пропустити декілька його відрізків через травми, які лише підкреслили його важливість для команди — з ним у складі «Мілан» здобував того сезону у середньому 2,37 очка за гру, а під час його відновлення від пошкоджень — лише 2,09 очки^[10]. Попри пропущену частину сезону, а також програш «Мілана» у боротьбі за чемпіонство «Ювентусу», тогорічні виступи Тьягу були також високо оцінені, зокрема включенням до символічної збірної сезону Серії A, в якій він склав пару центральних захисників з лідером захисту туринського клубу Андреа Барцальї^[11].

Захисник, що з року в рік демонстрував стабільно високий рівень гри в одній з найсильніших футбольних ліг світу, викликав інтерес з боку найбагатших клубів. Найбільш предметну зацікавленість у послугах Сілви мав французький грант «Парі Сен-Жермен», чий спортивний директор бразилець Леонардо особливо наполягав на підписанні свого земляка, з яким він встиг попрацювати протягом його першого сезону в «Мілані», очолюючи тренерський штаб італійської команди. Перша інформація про можливий перехід Сілви з «Мілана» до «ПСЖ» з'явилася у середині червня 2012 року і протягом наступного місяця то підтверджувалася, то спростовувалися представниками обох клубів, доки 14 липня про трансфер не було оголошено офіційно. За неофіційними даними перехід Сілви до паризького клубу обійшовся останньому у 42 мільйони євро, що зробило бразильця найдорожчим захисником в історії футбольних трансферів.

Враховуючи статус новачка як «найсильнішого захисника світового футболу» (за визначенням менеджменту «ПСЖ»), його місце у стартовому складі парижан не піддавалося сумніву. Проте дебют у французькій команді був відтермінований травмою, яку гравець отримав ще до трансферу і яку продовжував заліковувати на початку свого першого сезону в ній. Врешті-решт дебютував за «Парі Сен-Жермен» 18 вересня 2012 року у грі групового етапу Ліги чемпіонів проти київського «Динамо» (перемога 4:1), в якій не лише успішно виконав оборонні функції, але й став автором другого голу у ворота киян.

Загалом від самого початку виступів у Франції почав виправдовувати видані при його переході аванси, регулярно отримуючи індивідуальні нагороди як найкращий гравець або найкращий захисник у різноманітних опитуваннях і рейтингах. Починаючи зі свого першого сезону у «ПСЖ», незмінно включається до символічної збірної сезону, що обирається Національним союзом професійних футболістів Франції. Після сезону 2016/17 став, разом з партнером по команді, італійським півзахисником Марко Верратті, першим, кого було включено до цієї символічної збірної уп'яте, до того ж поспіль. За результатами сезону 2017/18 пара гравців «ПСЖ» оновила своє досягнення, обравшись до цієї команди найкращих гравців Ліги 1 ушосте поспіль.

У складі олімпійської збірної Бразилії був учасником олімпійських футбольних турнірів 2008 і 2012 років, здобувши відповідно бронзові та срібні олімпійські нагороди.

Невдовзі після своєї першої Олімпіади, 12 жовтня 2008 року, дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії, вийшовши на заміну в другому таймі матчу відбору на чемпіонат світу 2010 року проти збірної Венесуели.

Згодом був включений до заявки бразильців для участі у фінальній частині ЧС-2010, проте залишився невикористаним запасним гравцем упродовж усієї турнірної дистанції, що тривала до поразки від нідерландців у чвертьфіналі.

Першим великим турніром для Сілви як гравця основного складу бразильської команди став Кубок Америки з футболу 2011, на якому він повністю провів на полі усі чотири матчі своєї збірної, яка не змогла подолати етап чвертьфіналів.

На домашньому для бразильців чемпіонаті світу 2014 року вже був не лише безумовним лідером оборони національної команди, але і її капітаном. Виводив господарів турніру на поле в усіх матчах групового етапу, на гру 1/8 фіналу та чвертьфінальну зустріч зі збірною Колумбії. В останній грі відкрив рахунок зустрічі, забивши гол, який урешті-решт допоміг його команді здобути перемогу з рахунком 2:1. Утім, у тій же зустрічі отримав попередження, яке стало для нього другим на турнірі й, після відхилення апеляції, унеможливило його участь у півфінальній грі проти збірної Німеччини. Цей матч, програний з розгромним рахунком 1:7 бразильцями, які у попередніх п'яти матчах турніру пропустили чотири голи, став опосередкованим свідченням ролі, яку відігравав Сілва в оборонних побудовах команди. Згодом саме відсутність капітана команди неодноразово називалася серед основних причин такого сенсаційного результату гри^[12][13][14]. Утім повернення Сілви до складу збірної не дозволило їй добитися позитивного результату в останній грі чемпіонату, якою для неї став матч за третє місце, що завершився поразкою 0:3 від збірної Нідерландів.

Наступного року був учасником Кубка Америки 2015 в Аргентині, де взяв участь у двох матчах групового етапу, зокрема відкривши рахунок у грі проти Венесуели (2:1), а також у чвертьфіналі проти Парагваю, в якому став опосередкованим винуватцем поразки бразильців у післяматчевих пенальті — після його гри рукою у власному карному майданчику було призначено пенальті, реалізація якого дозволила суперникам зрівняти рахунок основного часу зустрічі (1:1).

У травні 2018 року був включений до заявки збірної Бразилії для участі у тогорічному чемпіонаті світу.

Станом на 6 грудня 2022 року