Тімоті Сполл

Ті́моті Ле́онард Сполл (англ. Timothy Leonard Spall, 27 лютого 1957, Лондон, Велика Британія) — британський актор театру, кіно і телебачення. Відомий широкому загалу за ролями Пітера Петіґру у п'яти фільмах про Гаррі Поттера, а також художника Вільяма Тернера в однойменному фільмі.

Тімоті Сполл
Timothy Spall
На міжнародній прем’єрі фільму «Вечірка» у 2017 році в Берліні
Ім'я при народженні	Тімоті Леонард Сполл Timothy Leonard Spall
Народився	27 лютого 1957 (67 років) Лондон (Баттерсі), Англія, Велика Британія
Громадянство	Велика Британія
Діяльність	актор, ведучий, художник[1]
Alma mater	Королівська академія драматичного мистецтва (1978)[2] і Westminster Kingsway Colleged
Роки діяльності	1978 — дотепер
Дружина	Шейн Сполл ( 1981)
Діти	3
Провідні ролі	Пітер Петіґру (Гаррі Поттер) Вільям Тернер (Містер Тернер)
IMDb	ID 0001758
Нагороди та премії
Кінонагороди: 21 нагорода і 35 номінацій, зокрема БАФТА, Європейський кіноприз, нагорода Каннського кінофестивалю[3]
Тімоті Сполл у Вікісховищі

Крім того, відомий своїми ролями у таких фільмах як: «Home Sweet Home» (укр. «Дім, милий дім») 1982 року, «Life is Sweet» (укр. «Життя солодке») 1990 року, «Таємниці і брехня» 1996 року, «Гармидер» 1999 року, «Все або нічого» 2002 року, «Король говорить!» 2010 року.

Номінант премії BAFTA за найкращу чоловічу роль, лавреат премії Каннського кінофестивалю за найкращу чоловічу роль за роль Вільяма Тернера у фільмі «Містер Тернер»^[4].

У 2000 році за призначенням королеви Єлизавети II став офіцером Ордена Британської імперії (OBE)^[5].

Народився майбутній актор 27 лютого 1957 року на півдні Лондона у житловому районі Баттерсі^[en] у багатодітній родині. Він був третім із чотирьох синів у сім'ї^[6]. Його мати, Сільвія (уроджена Леонард), працювала перукаркою, а батько, Джозеф, був поштовим службовцем^[7][8][9].

Середню освіту здобув у середній школі району Баттерсі^[10]. Під час навчання там відвідує художній факультет. Захоплюється малюванням, цікавиться сюрреалізмом та імпресіонізмом^[11]. Його музичні смаки на той час були доволі різноманітними і коливалися від Джимі Гендрікса до Клода Дебюссі, Девіда Бові та Sparks. Сполл визнає, що він у школі хоча й почувався не дуже вмілим в інших шкільних предметах, неакадемічний характер школи, не заважав його творчому зростанню^[11].

Також у підлітковому віці йде у кадети^[12][13]. І опиняється у складі 3-го Королівського танкового полку, що дислокується у Клепгемі, де отримує звання «молодший капрал»^[13]. Зіткнувшись із дилемою: військової кар'єри чи вступу до художнього коледжу, зрештою обирає шлях мистецтва^[11].

Тож сценічну освіту почав здобувати у Національному молодіжному театрі та в Королівській академії драматичного мистецтва (RADA), до якої вступає у 18 років^[11]. Там він зміг отримати золоту медаль Бенкрофта (англ. Bancroft Gold Medal), яка вручається найперспективнішому акторові курсу. В цій академії він зіграв ролі у п'єсах «Макбет» і «Отелло».

Екранний дебют Тімоті Сполла відбувся у 1978 році, коли він з'явився у серіалі «BBC2 Play of the Week» (укр. «П'єса тижня BBC2») та драматичному фільмі «The Life Story of Baal» (укр. «Історія життя Ваала), заснованому на п'єсі Бертольда Брехта «Ваал». У 1979 році він приєднався до Королівської Шекспірівської трупи та близько двох років грав там у виставах «Віндзорські насмішниці», «Три сестри», «Життя та пригоди Ніколаса Нікльбі» та інших.

Під час роботи у Національному театрі Великої Британії^[en] грав дофіна Франції (Карла VII Звитяжного) у п'єсі Бернарда Шоу «Свята Йоанна».

Визнання на батьківщині йому принесла роль Баррі Тейлора в серіалі «Auf Wiedersehen, Pet» (1983—2004) на телеканалах ITV та BBC One^[14].

Під час Новорічних Почестей у Сполученому Королівстві 31 грудня 1999 року Тімоті Сполл був відзначений званням офіцера Ордена Британської імперії (OBE)^[5].

Пізніше Сполл починає зніматися у яскравіших ролях. Широку світову популярність йому принесла роль Пітера Петіґру в серії фільмів «Гаррі Поттер». Визначною подією також стала головна роль Альберта Пірпойнта у фільмі «Останній кат» 2005 року. Він також зіграв комедійного персонажа Натаніеля у фільмі 2007 року «Зачарована», з'явився в основних ролях у фільмах «Свіні Тодд: Перукар-демон із Фліт-стріт», «Аппалуза», «Проклятий Юнайтед» та озвучив пса Баярда у фільмі «Аліса в Країні чудес».

У 2010 році він зіграв Вінстона Черчилля у фільмі «Король говорить!», за який як учасник акторського складу був спільно нагороджений премією Гільдії кіноакторів за найкращу акторську гру в кіно. На церемонії закриття літніх Олімпійських ігор 2012 року у Лондоні він мав змогу знову зіграти цю роль.

За свої роботи в кіно та на телебаченні Сполл неодноразово удостоювався номінацій на премію BAFTA^[3]. 2014 року отримав нагороду за найкращу чоловічу роль на Каннському кінофестивалі за біографічний фільм «Містер Тернер» режисера Майка Лі. За цю ж роль було отримано і Європейський кіноприз найкращому актору.

На додаток до своєї акторської кар'єри Сполл зайнявся малюванням, відродивши талант, який він не виявляв із підліткового віку. Його інтерес до живопису збільшився під час роботи над роллю художника Вільяма Тернера, і тепер його власні роботи виставлені в театрально-галерейному комплексі The Lowry у місті Манчестер, де зберігається найбільша колекція робіт Тімоті Сполла^[15].

У 2016 році Сполл зіграв заперечувача Голокосту Девіда Ірвінга у фільмі «Заперечення»^[en][16]. 2021 року він з'являється у драматичному фільмі «Спенсер: Таємниця принцеси Діани», де постає у ролі майора кінноти Алістера Грегорі.

Знайомство Тімоті Сполла із майбутньою дружиною Шейн відбулося через їхнього спільного друга. У пари швидко зав'язалися романтичні стосунки. Та на той момент Шейн вже мала дитину. Однак вже через три місяці після знайомства вони одружилися, а Тімоті не злякавшись дитини від першого чоловіка, став вітчимом у 24 роки^[17]. Рідний брат Тімоті, Меттью — директор компанії «Morpheme», яка займається розробкою комп'ютерних ігор.

Шейн Сполл народилася і виросла в небагатій багатодітній родині в маленькому містечку, розташованому неподалік Кеннока в англійському регіоні Західний Мідленд^[18].

У 17 років вона залишила дім, і поїхала до Уельсу. За її словами, була хіпі^[18] . Батько її першої дочки Паскаль був австралійцем і покинув Шейн, коли та була на восьмому місяці вагітності^[18]. Через сім років у Лондоні вона познайомилась із Тімоті, коли він знімав кімнату в її давнього товариша^[17][18] .

Тімоті та Шейн одружилися 16 жовтня 1981 року^[17][18].

У 2005 році Шейн Сполл продемонструвала свої письменницькі здібності, написавши дві книги, засновані на їхніх спільних з чоловіком пригодах на човні навколо Британських островів. У мемуарах під назвами «The Voyages Of The Princess Matilda» (укр. «Мандрівка принцеси Матильди») і «The Princess Matilda Comes Home» (укр. «Принцеса Матильда повертається додому») розповідається про їхні водні подорожі, спосіб життя на човнах та про проблеми, з якими вони зіткнулися. Крім того, ця подорож надихнула на створення серіалу, англ. «Timothy Spall: Back at Sea» на телеканалі BBC Four^[19], в якому зображуються пригоди на екрані^[18].

Тож подружжя має троє дітей: старша донька Паскаль (народилася у 1976) — дизайнерка з текстилю, молодша донька Мерседес (народилася у 1985) — вчителька. Син Рейф^[en] (народився у 1983), як і батько, став актором^[20].

Шейн і Тімоті мають сім онуків та онучок^[21].

У 1996 році у Сполла діагностували гострий мієлоїдний лейкоз, але він пройшов курс хіміотерапії і наразі перебуває в стані ремісії^[22].

Після успіху фільму «Таємниці і брехня», акторська трупа мала летіти до Франції, аби взяти участь у Каннському кінофестивалі. Однак Тімоті Сполл не полетів разом з рештою акторів, а у зв'язку з погіршенням здоров'я потрапив до лікарні. Лікарі діагностували лейкемію, з шансами вижити 60 % на 40 %. Його ослаблена імунна система робила хіміотерапію ризикованою, тому він отримав лише два курси з необхідних п'яти^[17]. Під час його хвороби його дружина Шейн непохитно підтримувала, завжди була поруч і друкувала на своєму ноутбуці власні мемуари^[17].

Про свою хворобу він казав так:

У 2014 році він ствердив, що «подолав рак саме завдяки любові своєї дружини Шейн»^[24][18].

Саме після ролі художника Тернера Сполл взявся за режим здорового харчування, завдяки якому підтягнувся і скинув вагу^[25]. До того ж рішення Сполла змінити своє тіло збіглося з усвідомленням того, що він втомився грати ролі другого плану. В інтерв'ю він пояснював, що вирішив схуднути у 2014 році, готуючись до участі у горор-серіалі «The Enfield Haunting» (укр. «Привиди Енфілда»). Він зберіг свою нову схудлу фігуру, відмовившись від цукру та алкоголю^[15]. Та попри позитивні зміни, він зазначав, що зміна його зовнішності привернула увагу прихильників, оскільки люди розмірковували про стан його здоров'я або висловлювали перевагу його колишній вазі^[15].

Під час пандемії Covid-19 Сполл зайнявся живописом і створив 20 картин, які згодом були виставлені на його першій персональній виставці під назвою «Out Of The Storm» (укр. «Із Бурі») в лондонській галереї «Pontone Gallery», що тривала до 19 липня 2021 року^[1]. За його словами багато з написаних картин несуть особисті історії та емоції. Жартома він говорив про свою роботу художником так:

Актор з'являвся у кіно і на телебаченні понад 150 разів^[26].

Його кінотеатральний дебют відбувся у фільмі 1979 року «Квадрофенія». А впізнаваності у Британії досяг завдяки ролі Баррі Тейлора в комедійному серіалі «Auf Wiedersehen, Pet» (укр. «До побачення, домашні»), що виходив на телебаченні з 1983 по 2004 рік. Ця роль у серіалі принесла йому першу популярність та похвалу критиків.

• Вишневий сад (1981) — Семен Єпіходов;
• Олівер Твіст (1982) — 1-ий Констебль;
• Auf Wiedersehen, Pet^[en] (1983—2004) — Баррі Тейлор;
• Знімання минулого (1999) — Освальд Бейтс;
• Пилососити повністю голою в раю (2001) — Томмі Рег;
• Мій будинок в Умбрії (2003) — Квінті;
• Таємничі істоти (2006) — Білл Ейнскоу;
• Блендінги (2013—2014) — Лорд Кларенс Емсворт;
• Електричні сни Філіпа К. Діка, серія «Проїзний квиток» (2018) — Ед Якобсон;
• ТОВ «Вічна благодать» (2019) — Донні;
• Шоста заповідь (майбутній) — Пітер Фаркуар.

• Grand Theft Auto: Vice City Stories (2006) — Баррі Мікельтвейт (озвучення).

• Тімоті Сполл на сайті Screenonline^[en] Британського інституту кінематографії (англ.)
• Тімоті Сполл на сайті IMDb (англ.)