Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач)


Учасники проектів Вікімедіа

Article Images

Церква Чесного і животворящого Хреста (Бучач)

Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (також Здвиженська церква) — пам'ятка архітектури національного значення в місті Бучачі (Тернопільська область). Складова частина комплексу споруд Бучацького монастиря оо. Василіян. Охоронний № 652/1, адреса — вул. Міцкевича, 19. Діючий храм УГКЦ. Фундатор — власник міста Микола Василь Потоцький.

Церква Чесного і животворящого Хреста
Церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього
вересень 2014 року
вересень 2014 року
вересень 2014 року
49°03′37″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д. / 49.06027800002777184° пн. ш. 25.39638900002777788° сх. д.Координати: 49°03′37″ пн. ш. 25°23′47″ сх. д. / 49.06027800002777184° пн. ш. 25.39638900002777788° сх. д.
КраїнаУкраїна
МістоБучач, Тернопільська область
КонфесіяУГКЦ
ЄпископствоБучацька
Типцерква і пам'ятка культури
Стильвіленське бароко
Автор проєктуЯн Готфрід Гофман
БудівельникЯків Головацький
ЗасновникМикола Василь Потоцький
Початок будівництва1770
Побудовано1771

Церква Чесного і животворящого Хреста. Карта розташування: Україна

Церква Чесного і животворящого Хреста

Церква Чесного і животворящого Хреста

Церква Чесного і животворящого Хреста (Україна)

Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
 

Початок будівництва церкви припадає або на проміжок між 1761-1765 роками за ініціативою тодішнього ігумена монастиря о. Ієронима Нерезія,[1] або на 1770 рік.[2] Закінчили будівництво у 1771 році, дах церкви був вкритий бляхою.[3] Церква збудована на місці розібраного домініканського костелу Святого Хреста за проектом архітектора Яна Ґотфріда Гофмана — представника стилю віленського бароко. Посвячення новозбудованого храму під назвою Церква Чесного і животворящого Хреста[2] 18 вересня 1771 року,[3] з дозволу митрополита Лева Шептицького, провів ігумен о. Інокентій Мшанецький. Дзвіниця збудована у 1849-1854 роках[4].

Початково одна з веж на фасаді храму призначалася для встановлення у ній дзвону, інша — для годинника[5].

У церкві первинний розпис (фрески) виконав живописець-василіянин Яків Головацький (чернече ім'я — Ісихій[6]). Марцін Твардовський — галицький майстер з Микулинців — виготовив деякі предмети (табернакль, конфесіонали[7]) для церкви.[8]

Михайло Філевич (у 1777 році з Бучача переїхав до Холма[9]) для церкви Воздвиження Чесного Хреста Господнього[10] виконав 6 дерев'яних статуй святих[11], які нині зберігаються в Національному музеї у Львові. Дмитро Крвавич стверджував, що він виконав їх у Холмі. До Бучача вони потрапили, однак не були використані за призначенням — натомість опинились у збірці Національного музею. Також — що за стильовими ознаками вони схожі з чотирма статуями головного вівтаря церкви Покрови Пресвятої Богородиці в Бучачі.[12]

1777 року Бучацький декан РКЦ, парох Петликівців ксьондз Ян Енґлєрт подарував храму 2 кропильниці для свяченої води, які знаходилися біля стовпів, що підтримують хори.[13] 16 лютого 1778 М.В. Потоцький прибув до міста і отримав «реверс» від ректора гімназії на 20000 зл. п., які фундатор записав на виготовлення вівтарів до церкви.[14]

Певний час у церкві знаходилося Почаївське Євангеліє, видане 1771 року.[15]

29 липня 1865 року велика пожежа в місті сильно пошкодила храм, згоріла бібліотека. Художник Шлєґль на замовлення о.-ректора Модеста Гнатевича виконав рицину, яка була літографована Вурмом у Відні 1865 року.

У гроті мурованої галереї перед церквою є статуя святого Онуфрія Великого.

Після відкриття в приміщенні монастиря отців Василіян, діяльність якого була заборонена «совітами», Бучацької школи механізації сільського господарства (нині Державний навчальний заклад Бучацьке професійно-технічне училище) церкву переобладнали під навчальний корпус, розмістивши у ній зернозбиральний комбайн.[16]

Діє церковний хор, керівник — заслужений працівник культури України Марія Кривко.[17]

Храм хрещатий у плані, однонавний, з розвинутим трансептом.

Єжи Ковальчик вважає присутність двох веж на фасаді церкви ознакою латинізації архітектури чину василіян.[18]

  1. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] — S. 121.
  2. ↑ а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 125.
  3. ↑ а б Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 122.
  4. ↑ Стоцький Я. Монастир Отців Василіян… — С. 143.
  5. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 58.
  6. ↑ Дуда І. Ґоловацький (Ґловацький) Яків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 451. — ISBN 966-528-197-6.
  7. ↑ Ostrowski J. K. Kościoł p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 62—63. — (Seria Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. 1.). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  8. ↑ Ostrowski J. K.. Kościoł parafialny p.w. Św. Józefa w Podhorcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, «Secesja», 1993. — T. 1. — S. 98. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I.). — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
  9. ↑ Гординський С. Бучач і його мистецькі пам'ятки [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 94.
  10. ↑ Стоцький Я. Монастир Отців Василіян Чесного Хреста Господнього в Бучачі (1712—1996)… — С. .
  11. ↑ Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 85.
  12. ↑ Крвавич Д. Франціск Оленський // Українська скульптура періоду рококо [Архівовано 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.] / Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 151.
  13. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 128.
  14. ↑ Там само. — S. 67.
  15. ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 129.
  16. ↑ Стоцький Я. Доля чернецтва, духовенства і парохій УГКЦ у західних областях України 1950—1953 рр. [Архівовано 24 вересня 2016 у Wayback Machine.]. — Український історичний збірник. — 2008. — Вип. 11. — С. 287.
  17. ↑ Кривко М. (автор текстів та упорядник). Бучацька музична школа. З нагоди 50-річчя від заснування. 1963—2013. — Львів : Колесо, 2013. — 60 с. — С. 54.
  18. ↑ Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 287. (пол.)