Черняхівська Вероніка Олександрівна

Вероніка Олександрівна Черняхівська
Вероніка Черняхівська. Худ. Олександр Мурашко, 1918
Народилася	25 квітня 1900 Київ
Померла	22 вересня 1938 (38 років) Київ, СРСР
Громадянство	СРСР
Діяльність	поетеса, перекладачка
Мова творів	українська
Батько	Черняхівський Олександр Григорович
Мати	Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна
Черняхівська Вероніка Олександрівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Черняхівський.

Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка. Жертва сталінських репресій, діячка Розстріляного відродження.

Народилася 25 квітня 1900 року в Києві у родині Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Онука Михайла Старицького, якого застала в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка.

25 квітня 1917 року, в день свого 17-річчя, познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. З фронту отримала листа з освідченням у взаємному коханні, але далі вістей не було. 25 серпня 1918 року отримала від батька Велігорського звістку, що Кость загинув 17 січня.

1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.

Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства. Навчалася на курсах іноземних мов.

Від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референткою-перекладачкою, їздила з батьком у відрядження до Німеччини.

Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.

Удруге Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. У Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом ширились чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі). 22 вересня 1938 року засуджена до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.

Батькам Черняхівської сказали, що її заслано до Сибіру. 71-річна Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська шукала доньку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.

Вероніка Черняхівська писала ліричну поезію («Стелиться мла і туман. Містичне співає когут…» Або: «Постать мила, тінь, що я любила...»).

Вірші друкувалися в альманах «Гроно» та «Вихрь революции».

Знала давньогрецьку, латинську, російську, французьку, німецьку, англійську мови.

Окрім медичних праць, переклала українською й опублікувала:

• роман Джека Лондона «Місячна долина» (1927, перевидано 1971 року),
• «Прорість» («Жерміналь») Еміля Золя,
• «Олівер Твіст» Чарльза Діккенса (1929, перевидано 1963 і 1993 року).

Після арешту батьків переклади друкувала анонімно.

• Проценко Л. А. Київський некрополь : путівник-довідник / Людмила Проценко. — К. : Український письменник, 1994. — С. 246.
• Хорунжий Юрій. Великий родовід // Дзеркало тижня. — 2001. — № 3. [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Хорунжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. Вероніка Черняхівська: Зрубана гілка древа Старицьких [Архівовано 28 червня 2008 у Wayback Machine.]

• Ольга Гураль. «В ДУШІ ЛЮДИНИ Я БАЧУ ВІЧНІСТЬ…»: ТРАГІЧНА ДОЛЯ ВЕРОНІКИ ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ [Архівовано 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] historians.in.ua
• «Мажори 20-х років: красиві двадцятилітні» [Архівовано 20 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Ярина Цимбал. «ЛітАкцент»