ковчег — Вікісловник

ков-че́г

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: --.

• МФА: []
•   прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

1. судно, в якому, за біблійним міфом, урятувався від усесвітнього потопу Ной зі своєю родиною і тваринами. ◆ Гей, Ноя нам треба з його ковчегом, Щоб вивіз нас з лиха та з горя. Іван Франко
2. перен. про громіздке, старомодне судно, екіпаж і т. ін. ◆ Зачепивши отця Кирила за золотий ланцюг держаком весла, батько втяг його, в свій ковчег до корів і овечок. Олександр Довженко
3. церк. у православній церкві – скринька для зберігання святих дарів. ◆ При ковчезі заповітнім Танцював колись Давид; Танець був служінням богу. Леся Українка

• зменш.-пестливі. форми:
• іменники:
• прикметники:
• дієслова:
• прислівники:

Від ??

• Словник УЛІФ: ковчег
• Тимофієнко В. І., Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва, 2002. ISBN 966-96284-0-7